— Я був з ними, коли вони фотографувалися. На той момент йому було десять. Надія няньчила його, ми взяли малого з собою до міста. Вона так гарно ним опікувалася, що я тоді ще подумав: вона буде доброю матір’ю.
Ліне глянула на диктофон. Цей шматочок приватної історії дуже добре мав би вписатися в сюжет.
— Блимає, — завважив Роберт.
Він мав рацію. Червоний світловий діод у диктофоні блимав з рівними проміжками.
— Може, я маю якусь батарею, — забажав допомогти Роберт.
— Нічого не дасть, батарея вбудована, — зітхнула Ліне. — А я ж думала, що зарядила.
Треба було рухатися далі, не затримуватися на цьому епізоді, і вона попросила Роберта Ґрана розповісти, як йому жилося наступними роками — після зникнення Надії. Він щось говорив про відчуття втрати й душевні страждання, але слова звучали так завчено, що не викликали ніякої симпатії.
— Як гадаєте, що насправді сталося?
Диктофон ще працював.
Роберт Ґран сказав, що багато думав, але пояснення для себе так і не знайшов.
— Це викрадення видається випадковим і спланованим водночас, — додав він. — Не уявляю, щоб хтось стояв перед будинком на Ґліммерваєн і чекав на Надію.
Викрадення трапляються у великих містах і в кіно, — Роберт замовк, наче збирав докупи думки. — Але хтось її таки викрав. Хтось місцевий. Хтось, хто звідси родом.
— Кого вона могла знати? — підказала Ліне.
Роберт Ґран довго думав над запитанням, а тоді похитав головою.
— Тоді це мав би бути хтось, кого і я знаю, але не бачу такої людини.
Ліне хотіла ще, аби він обґрунтував своє припущення, що викрадачем міг бути хтось з місцевих мешканців, однак лампочка в диктофоні згасла.
63
Коли Ліне повернулася, вдома нікого не було.
Тумас не попередив, які в них з Амалією плани на день. Вона вже навіть хотіла зателефонувати йому на мобільний, запитати, де вони, але передумала. Натомість під’єднала до комп’ютера диктофон і завантажила інтерв’ю з Робертом Граном. Ліне прослухала запис розмови, звірила зі своїми нотатками й переписала начисто уривки, які хотіла використати в статті.
Приблизно посередині інтерв’ю Ліне зачепилася за щось у його словах, чому раніше не надала значення. Вона підвелася, вийшла на кухню і стала перед холодильником. Смужка з фотографіями Амалії і Тумаса, зробленими у фотоавтоматі, була причеплена до дверцят холодильника магнітиком у вигляді жучка-сонечка. Вона зняла її і довго розглядала три маленькі знімки.
ebooksa