Код Катаріни

— Успішно! Починаємо операцію, — повідомив він.

Вістінґ підвівся і рушив за Стіллером у підземний гараж поліційної управи. Там стояв брудний фургон з литовським реєстраційним номером. Збоку на кузові причеплений на магніт логотип фірми з зображеннями молота й пилки.

— Креативненько, — пробурмотів Вістінґ.

Він здогадався, що чоловік за кермом, мабуть, один з техніків, і привітався кивком голови. Нільс Гаммер уже сидів у вантажному відсіку. Вістінґ заліз у фургон, привітався з другим спеціалістом технічного відділу Кріпоса. Адріан Стіллер застрибнув за ним, засунув за собою бічні двері, і вони виїхали з гаража.

— Все нормально? — запитав Вістінґ, маючи на увазі маячок на автомобілі Мартіна Гауґена.

— Жодних проблем, — відповів технік, чіпляючи GPS-прилад.

Посередині карти на моніторі, на самому краю, очевидно, паркінґу, виднілася червона цятка.

— Потім я встановлю цей прилад у вашій кімнаті «КК», щоб ви могли звідти вести стеження, — сказав технік.

Вікна позаду в салоні були затемнені, тож хмари крізь них здавалися похмурішими і грізнішими, ніж насправді.

Всі у фургоні смикнулися, коли водій різко скинув швидкість, беручи підйом біля Кляйвера. Адріан Стіллер розмовляв телефоном. Він промовив кілька слів у слухавку і від’єднався, а тоді підніс праву руку до обличчя.

— Готово, — сказав він у крихітний мікрофон на зап’ястку.

Чоловік за кермом поправив у вусі майже невидимий навушник і показав великий палець у вікно, що відділяло кабіну від вантажного відсіку.

— Ми відімкнули струм, — пояснив Стіллер. — Камери не працюють.

Під колесами захурчав гравій, коли вони з асфальту звернули на доріжку, що вела до Мартінового обійстя. Маленькі камінці заторохтіли об підкрильники, фургон трохи перекособочився. Вістінґ уперся долонею в стелю, щоб втримати рівновагу.

Водій заїхав на велике подвір’я і поставив автомобіль боком до будинку. Вістінґ підсунувся ближче, щоб ліпше бачити. Темний будинок Мартіна Гауґена мав ще непривітніший вигляд, ніж минулого тижня, коли він тут був.

Ніхто не виходив, водія послали перевірити двері. Той подзвонив і відступив крок назад.

— Do you need repair? — промовив Стіллер ламаною англійською у мікрофон, підказуючи водієві, що той має сказати, якщо вдома хтось таки є.

Навколо панувала тиша. Водій підійшов до дверей, вийняв з кишені куртки щось схоже на горнятко, наклав дивний предмет на циліндровий замок, і вже за хвилину двері відчинилися.

— Є якісь ознаки його пересування? — запитав Вістінґ другого техніка.

Той перевірив монітор.