— Що вишукуєш? — запитав Стіллер.
Мортенсен не відразу відповів, але зайшов трохи углиб приміщення.
— Буде важко, — промовив він, не уточнюючи, що саме має на увазі.
Мортенсен повернувся до автомобіля, приніс брезент і рулон клейкої стрічки.
— Треба затемнити вікна, — пояснив він.
Стіллер допоміг йому натягнути брезент на вікна, доки Мортенсен чіпляв його за допомогою клейкої стрічки, так щоб денне світло не проникло досередини.
Працюючи з давніми й нерозкритими справами, Стіллер нечасто бував на місці злочину особисто. Зазвичай лише читав рапорти, переглядав фото й відео. Та, попри все, знав, як криміналісти знаходять навіть засохлу кров, вимиту чи зафарбовану багато років тому. Сам процес простий. Береться чутлива хімічна суміш, яка, вступивши в реакцію з кров’ю, світиться у темряві. Якщо знайдеться кров, аналіз ДНК засвідчить, чи належить вона Симонові Мейєру.
Мортенсен знову подався до автомобіля й приніс пляшку-спрей.
— Спробуймо! — сказав він.
У приміщенні Мортенсен одягнув захисні окуляри, присів навпочіпки, потрусив пляшкою. Рідина розпорошилася навколо, лягла на підлогу й труби.
— Чудово! А тепер погаси світло! — попросив він Стіллера.
Стіллер вимкнув прожектор. Кімнатка поринула в темряву. Безліч плям замерехтіли блакитною флуоресценцією.
Стіллер був вражений ефектом.
— Цього я й боявся, — промовив Мортенсен.
— Що не так? — запитав Стіллер, знову вмикаючи прожектор.
— Люмінол вступає в реакцію з залізом, яке міститься у червоних кров’яних тільцях, — пояснив Мортенсен. — А також реагує на іржу.
Стіллер роззирнувся навколо. Іржа тут була на кожному кроці.
— Що ж далі?
— Доведеться зібрати проби і кожну проаналізувати, — скрушно зітхнув Мортенсен. — А на це піде купа часу. І на збір зразків, і на аналіз.
— Ясно… Сам упораєшся? Я маю ще одну важливу справу.
ebooksa