— Ми працюємо за дорученням генпрокурора, — пояснив Вістінґ, сідаючи навпроти нього. — Тобі не слід рапортувати у Кріпосі про почуте тут.
— Розумію, — кивнув Стіллер.
Вістінґ подав знак Мортенсенові, той підійшов до стіни, приніс одну коробку з доларами, почав розрізати ножем клейку стрічку.
— Після смерті Клаусен залишив по собі приблизно 80 мільйонів крон в іноземній валюті, — промовив Вістінґ.
Стіллер підвівся, щоб зазирнути до відкритої коробки.
— Вони зберігалися у нього на дачі, — пояснив Мортенсен.
Стіллер обвів поглядом коробки під стіною.
— І гроші весь час стоять тут? Генпрокурор знає про це?
Вістінґ кивнув.
— Високий рівень секретності. Можливо, йдеться про спробу великих іноземних держав впливати на норвезьку політику. Однак розслідування завело нас в іншому напрямку, — додав він і кивнув на Аудюна Тюле.
— У четвер, 29 травня 2003 року, на Ґардермуені було пограбовано валютний вантаж зі Швейцарії, — далі розповідав Тюле. — Приблизно на 80 мільйонів.
— 29 травня, — повторив Стіллер. — Той самий день, коли зник Симон Мейєр.
— В одній коробці з грошима ми знайшли ключ до замка насосної станції біля Єршьо, — знову перехопив ініціативу Вістінґ. — Припускаємо, що гроші переховували там і що пограбування пов’язане зі справою про зникнення.
Стіллер знову опустився на стілець.
— Ви знайшли ключ разом з грошима?
Вістінґ розповів, як він минулої ночі їздив в Колботнен, щоб перевірити ключ.
Стіллер зиркнув на Ліне.
— А це означає, що у нас цілком імовірно є місце злочину.
Вістінґ теж зиркнув на доньку.
— Члени пошукової команди зламали двері насосної станції, — сказала вона. — Однак кримінальні техніки нічого там не досліджували.