— Мортенсен, — пояснив він доньці. — Йому теж прийшло сповіщення.
Він взяв слухавку й заспокоїв колегу.
Ліне повісила фото Яна Ґюдіма поруч з рештою фотографій. У нього були гострі, глибоко посаджені очі й масивне підборіддя. Ніс, здавалося, колись йому проламали.
Вона зняла на телефон увесь ряд фотографій.
— Невже нема де заховати ті гроші? — запитала у батька.
Вістінґ важко сів на стілець.
— За вихідні щось придумаємо, — сказав він. — У цій справі про гроші більше не йдеться.
Ліне перевірила на телефоні застосунок «бебісіттер» — Амалія спала.
— Що ти маєш на увазі?
— На перший план виходить зникнення Симона Мейєра.
— Може, його звинуватили в тому, чого він не скоїв, — промовила Ліне. — Можливо, вони подумали, що він утік з грошима?
Вона розглядала фотографії на стіні, мимохідь намацуючи нову гіпотезу. Не все сходилося, але вона погоджувалася з батьком. Якщо вони з’ясують, що трапилося з Симоном Мейєром, то, скоріш за все, отримають відповіді й на всі інші запитання.
39
Коли приїхав Адріан Стіллер, усі вже зібралися в підвалі Вістінґа. Слідчий з Кріпоса зупинився за порогом і роззирнувся навколо.
— Ви звідси працюєте? — запитав він, спершу надовго затримавшись поглядом на Ліне, а тоді вже глянув на Вістінґа.
— Йдеться про конфіденційну справу, — кивнув Вістінґ. —
Ліне сиділа з Амалією на колінах, стримано кивнула. Стіллер уже раніше привітався з Мортенсеном. Аудюн Тюле відрекомендувався слідчим з поліційного округу Румеріке..
— Румеріке? — перепитав Стіллер, але детальнішого пояснення так і не отримав.
Вістінґ поставив для гостя стілець. Стіллер сів, виклав на стіл блокнот.
— Що ви, власне кажучи, маєте на Бернгарда Клаусена? — запитав він.