Вістінґ підійшов на крок ближче.
— Леннарта Клаусена?
Старший інспектор глянув на Вістінґа. Томмі Плейм ледь помітно ворухнув головою на знак згоди.
— Леннарт мертвий уже багато років.
— Так, розбився на мотоциклі, — кивнув Вістінґ. — Ви з Акселем Скавгауґом були тоді там.
На опухлому, блідому обличчі Томмі Плейма з’явився здивований вираз, ніби він не міг допетрати, звідки Вістінґові про це знати.
— Що вони говорили про Леннарта? — запитав Тюле.
— Що він вкрав їхні гроші… а я ніби був при тому…
Томмі Плейм скривився від болю.
— Я не знаю про ніякі гроші… Вони заїхали в глухий двір, затягли мене в якийсь будинок. Змушували заговорити. Але ж я нічого не знаю!
Вістінґ здогадувався, що призвело до розборок. Журналістка — подружка Ліне — почала забагато випитувати в злочинному середовищі. Поповзли чутки, що награбовану валюту вкрав один тип, який загинув на мотоциклі, і що гроші досі лежать там, де він їх заховав. Томмі Плейм був одним із найближчих друзів Леннарта Клаусена. Нічого дивного, що саме він став жертвою нападу.
— Лото… — пробурмотів він.
— Ти виграв у лото? — згадав Вістінґ.
Томмі Плейм ворухнув головою.
— Мої гроші… Вони думали, що я… що то їхні гроші…
Вістінґ кивнув. Він розумів логіку нападників.
— Одна журналістка приходила перед вихідними… Питала про Леннарта і про Симона Мейєра.
Ліне, подумав Вістінґ.
— Про Леннарта не говорив уже бозна-скільки років, а тут аж два рази підряд.
— Хто такий Симон Мейєр? — запитав Вібе, але відповіді не дочекався.
ebooksa