Потайна кімната

— Спить, — відповів другий. — Берися до справи!

Перший вийняв з торби вимірювальний інструмент, схожий на лійку. Підняв його до стелі, притуливши широким отвором до вентиляційного люка.

— 872, — сказав він, прочитавши покази.

Другий начебто записував.

Стіллер підняв до рота мікрофон.

— Вони вимірюють мікроклімат у палаті, — сказав він.

Полісмен у кінці коридору показав жестом, що все зрозумів, і повернувся на свій пост.

Чоловіки вийшли, перейшли до наступної палати. Стіллер налив собі кави. Мобільний задзвонив, ще й відпити не встиг. Він ковтнув і зняв слухавку.

— Адвокат Ейнар Гарнеє, — відрекомендувався чоловік на іншому кінці. — Ян Ґюдім — мій клієнт. Я так розумію, що ви з колегою допитували його вчора у в’язниці в Галдені.

— То був не допит, а розмова, — виправив Стіллер.

— Він хоче продовження розмови, — сказав адвокат.

— Тобто?

— Хоче зізнатися в участі у пограбуванні. Ми можемо просто зараз домовитися про зустріч? Він готовий говорити…

56

Вістінґ відклав телефон на стіл, обернувся до Тюле.

— Ян Ґюдім погодився на зізнання…

Аудюн Тюле заклав руки за голову, відхилився на спинку стільця.

— Несподіваний поворот, — промовив він.

— Що це означає?

— Що план Стіллера не спрацює, — відповів Вістінґ. — На нас вийде адвокат, а не спільники в пограбуванні. Ви трохи перестаралися, забагато локшини йому на вуха навішали.