— Завжди таким був? — запитала Ліне.
Едель Голт знову відпила чаю, якийсь час сиділа, не ковтаючи, ніби забагато набрала в рот.
— Тричі я бачила його інакшим, не таким, як завжди, — нарешті озвалася вона. — Розгубленим і розбалансованим… Вперше — коли захворіла й померла Ліса. Він спохмурнів і замкнувся, заховався десь глибоко в собі, якщо розумієте, про що я кажу. Почав ходити на довгі піші проходи, часто увечері, іноді й уночі. Таке ж відбувалося, коли втратив сина. Родина була дуже важлива для нього, смерть дружини й сина підкосила його. Він самоусунувся від політики, пішов з посади міністра охорони здоров’я, однак уже після наступних виборів повернувся і став міністром закордонних справ.
— А коли подібне сталося втретє? — запитала Ліне.
— Десь посередині між смертю дружини й сина.
— Була якась видима причина?
Едель Голт похитала головою.
— Нічого надзвичайного. Принаймні нічого такого, про що б я знала.
— Пригадуєте, коли саме?
— 2003 рік, через півроку після смерті Ліси.
Ліне зацікавилася, відчула, ніби щось випадково намацала.
— А можна визначити час детальніше? Можливо, якісь записи, домовленості чи щось інше з того періоду?
— Я маю свої «щоденники», — мовила стара жінка. — Але не знаю, де в них шукати. Та й що це дасть? Бернгард Клаусен уже не зможе відповісти…
9
В Осло треба було залагодити три справи. Перша зупинка — Університетська клініка, відділення судово-медичної експертизи, куди Мортенсен передав матеріали для аналізу ДНК. Окрім слини Вальтера Крума, ще були ватки з мазками з ключа, записки з телефонним номером і радіонавушника.
Після судово-медичного відділення вони поїхали далі, у лабораторію Кріпоса на Брюні. Мортенсен заздалегідь уклав схему своїх дій. Насамперед ішлося про перевірку відбитків пальців.
— Пріоритетна справа, — повідомив Вістінґ.
Жінка в лабораторному халаті, яка реєструвала зразки, підняла окуляри, усміхнулася.
— Усі кажуть, що в них пріоритетна справа. Усім горить…
Вістінґ теж мило усміхнувся їй у відповідь.
ebooksa