Потайна кімната

— Про подібне я ще не чув.

— Для мене теж уперше. Радо залучили б тебе до нашої групи, — зізнався Вістінґ, відразу переходячи на «ти».

— Спершу хотів би дізнатися подробиці.

Вістінґ кивнув.

— Усе, про що ми нині розмовлятимемо, таємна інформація. Можеш зачекати з рішенням, послухати, про що йдеться, але в будь-якому разі не маєш права розголошувати почуте.

— Домовилися, — не роздумуючи, погодився Тюле.

Вістінґ завагався, з чого ж починати.

— Хай спершу покажу тобі гроші, — підвівся він.

Тюле рушив за ним і Мортенсеном у підвал. Вістінґ відімкнув двері, вимкнув сигналізацію.

— Ви тримаєте гроші тут? — здивувався Тюле.

Мотенсен одягнув латексні рукавички й приніс одну з картонних коробок. Вістінґ простягнув Тюле пакетик з рукавичками. Мортенсен тим часом вийняв з коробки пачку доларових банкнот.

— Разом — дев’ять коробок, — сказав він, простягаючи Тюле пачку грошей.

— 5,3 мільйона доларів, 2,8 мільйона фунтів та 3,1 мільйона евро, — повідомив Вістінґ.

— І ти їх тримаєш у своєму підвалі? — похитав головою Тюле. — Ви зовсім збожеволіли?

— Ми з’ясували, що вся сума збігається з сумою вкрадених в аеропорту грошей, — незворушно вів далі Вістінґ. — Приблизно 70 мільйонів за нинішнім курсом.

Аудюн ніяк не міг отямитися від шоку.

— Усе наче правильно, — пробурмотів він. — Така ж сума фігурує в документах.

Він обійшов стіл з коробкою, вийняв іще одну пачку доларів.

— Когось затримали? — запитав він.

— Ні!