– Це не має значення, Сал.
– Це має значення. – І ми подивились одне на одного. – Це має значення, – повторила вона. – Я не хочу, аби ти думав, що я… ну що я така жахлива.
– Забудь про це, Саллі, – сказав я.
– Я намагалася чинити йому опір, Бене. Присягаюся тобі.
– Усе гаразд, Саллі.
– Я не могла нічого вдіяти, повір. Я з усіх сил намагалася боротися з ним. Я не хотіла, щоб так сталося.
Тепер вона плакала мовчки, її плечі трусилися, коли вона схлипувала.
– Це не має значення, – повторив я й підійшов до неї.
Я обережно відвів її до кімнати й поклав на ліжко. На світлі я побачив, що губи в неї розпухли й почервоніли від поцілунків.
– О, Бене, я віддала б усе на світі, аби все було інакше.
– Я знаю, Саллі.
– Я так шалено чинила опір, але для мене то було забагато. Він мене обплутав якимись чарами від самої першої миті, коли я його побачила.
– Того вечора в аеропорту?
Я не міг не поставити їй цього запитання, пригадавши, як вона дивилася на Лорена, коли вперше зустрілася з ним, і як потім вибухнула проти нього.
– Тож саме тому… ти згодом зі мною… тож саме тому ми… – Я не хотів почути її відповідь, але я мусив знати, чи вона вперше прийшла до мене розпалена думками про іншого чоловіка.
– Ні, Бене. – Вона спробувала це заперечити, але побачила мої очі й відвернула обличчя. – О, Бене, пробач мені. Я не хотіла зробити тобі боляче.
– Зрозуміло, – кивнув я головою.
– Я й справді не хотіла зробити тобі боляче. Ти такий добрий, такий делікатний, ти так відрізняєшся від нього.
Під її очима залягли тіні від безсоння, а її оксамитові щоки кольору персика були натерті до рожевого неголеною шкірою Лорена.
– Гаразд, гаразд, – сказав я, але серце мені розривалося від болю.