І, хитаючись, попрямував до полиць. Спробував прочитати назви на корінцях книжок, але літери перетворилися на маленьких чорних комах й розповзлися геть. Несподівано товста плямиста змія розгорнула свої кільця на верхній полиці й шугнула до мого обличчя – товста й роздута гадюка з чорним язиком, який вистрілював із пащі. Я поточився, потім обернувся й вискочив у ніч.
Дим був густий, він закручувався навкруг мене, душив мене, і я розпачливо кахикав. Полум’я, яке спалювало мене, освітлювало все мертвотно-блідим сатанинським сяйвом, моторошно червоним і тремтливим. Мене оточували чорні форми й дивні звуки. Я побачив хатину Лорена й побіг до неї.
– Лорене! – заволав я, вламуючись у двері. – Лорене! – повторив я, задихаючись і кахикаючи.
Загорілося світло. Саллі була сама-одна в ліжку Лорена, гола, вона підвелася й подивилася на мене, сонна, з напівзаплющеними очима.
– Де він? – крикнув я до неї.
Вона дивилася на мене збентежена, нічого не розуміючи.
– Бене, що сталося? Ти в крові.
– Де Ло?
Я був до розпачу наполегливий. Я мусив знайти його. Він не міг не заразитися грибками. Мені треба було знайти його.
Саллі подивилася на ліжко поруч себе. На подушці була вм’ятина від голови Лорена.
– Я не знаю, де він, – сказала вона, спантеличена. – Він був тут. Мабуть, вийшов.
Я закашлявся, мене стрясали глибокі схлипування, і я відчув свіжу кров на губах. Саллі тепер цілком прокинулася і витріщилася на мене.
– Бене, що відбувається?
– Нейромікологія, – сказав я їй, і вона хапнула ротом повітря, побачивши, як струменить кров по моєму підборіддю.
– Лорен і я відкрили таємний прохід поза образом сонця, в архівах. Там живуть спори поганого грибка. Ми не вжили ніяких застережних заходів і заразилися ними. Я переконаний, він тепер там. Я піду до нього.
Я змовк, щоб набрати в груди повітря. Саллі підвелася з ліжка, накинула халат і підійшла до мене.
– Поклич Рала Девідсона. Респіратори. Застосуйте всі застережні заходи і йдіть за нами. Я залишу двері відчиненими. Там східці ведуть униз. Коли подолаєте східці, звертайте ліворуч. Ідіть за нами. Лорен також підхопив цю заразу, вона позбавляє людину розуму. Робить її божевільною. Приходьте швидше – ти мене зрозуміла?
– Так, Бене.
– Поклич Рала, – сказав я й відвернувся від неї.
Я вибіг назовні, у дим і полум’я, у темряву, і побіг до пагорбів і до печери. Великі мури височіли наді мною, мури, що давно не існували. Високі фалічні башти Ваала вказували на місяць, осяяні полум’ям пожежі, яка шаленіла в місті. Башти знову стояли тут протягом тривалого часу. Над ними лунали зойки, жінки згорали живцем зі своїми дітьми. Мертві чоловіки лежали в мене на дорозі, наче врожай диявола, їхні мертві обличчя здавалися жахливими в місячному сяйві.
ebooksa