– Ти ще нічого не можеш відчути, – тихо мовила Таніт й обернулася, щоб обняти його. Вона прошепотіла в його бороду: – Я не робила того, чого навчала мене жриця. Я вчинила неправильно, чи не так? Ти сердитий на мене, мій володарю?
– Ні, – сказав Гай. – Я дуже задоволений тобою.
– Я так і думала, – тихо засміялася Таніт і пригорнулася до нього, а тоді сказала сонним голосом: – Я хотіла сказати, ти будеш задоволений, коли звикнеш до цієї думки.
Стукіт і крики розбудили їх обох, і Гай схопив сокиру з грифами раніше, ніж прокинувся. Коли перша паніка заспокоїлася й домашні раби завдяки власним крикам і крикам у відповідь переконалися, що нічну тривогу підняли солдати з царської охорони, Гай відклав сокиру й запалив ще одну лампу.
– Святий отче, – постукав у двері спальні один із рабів його особистої обслуги.
– Що там таке?
– Охоронець царя. Великий Лев не може заснути. Він наказує, щоб ти взяв свою лютню й прийшов до нього.
Гай сів на краю кушетки й тихо, але сердито вилаявся, зануривши пальці в бороду та у волосся, намагаючись прогнати сон зі своїх очей.
– Ви мене чули, святий отче?
– Я тебе чув, – прогарчав Гай.
– Великий Лев сказав, що не прийме жодного вибачення і щоб я зачекав, доки ви одягнетесь, й особисто супроводжував вас до палацу.
Гай підвівся на ноги й потягся до туніки, але зупинив руку, коли побачив, що Таніт дивиться на нього. Її очі здавалися величезними у світлі лампи, а розкуйовджене волосся робило схожою на дитину. Гай підняв укривало й ковзнув до неї на ложе.
– Скажи царю, що палець, яким я натягую струни, болить, що горло в мене застуджене, що лютня в мене розбита і що я п’яний, – закричав він і обняв Таніт.
Шейх Гасан обмив пальці у срібній чаші й обтер їх клаптем шовкової матерії.
– Він намагається справити на нас враження, демонструючи свою силу, – промурмотів Омар, його молодший брат.
Гасан подивився на нього. Його брата вважали знаменитим чепуруном. Борода в нього вимита, напахчена, і її розчісують доти, доки вона заблищить, його одяг пошитий із найтоншого шовку, а його капці та камізелька гаптовані шовковою та золотою ниткою. На пальці він носить криваво-червоний рубін, розмірами не менший за фалангу дорослого чоловіка. Очі в нього затуманені від люльки з гашишем, яка лежить поруч нього на подушках. Чепурун, либонь, і педераст поза всяким сумнівом, але при цьому він володіє глибоким розумом і витонченою інтуїцією, на які Гасан покладав великі надії.
Вони сиділи вдвох під старою смоковницею з широко розкинутим гіллям, що створювало глибокий затінок. Корабель, на якому вони прибули на цю зустріч, стояв на білому піску нижнього острова, й зі свого вигідного спостережного пункту їхній погляд через протоки, піщані береги й прибережні озера великої річки досягав до її північного берега.
Табуни морських корів лежали на піщаних берегах або напівзанурені на мілинах – великі сірі тіла, схожі на річкові камені, на яких безтурботно стояли білі чаплі.
На північному березі понад річкою тяглася тонка стрічка темно-зеленої рослинності, але вона відразу переходила в брунатні пагорби, що стояли за нею. Тут місцевість мала занедбаний вигляд пустки. Пагорби голі й непривітні, з заокругленими вершинами. Земля вкрита ріденькою жухлою травою, а дерева, вбиті посухою й давно мертві, простягували свої покручені й безлисті гілки до неба.
Проте, поки шейхи дивилися, сцена почала змінюватися. Над пагорбами простяглася чорна тінь, так ніби штормова хмара затулила сонце.