– Годі, – гаркнув Ланнон, виходячи на середину кімнати. – Я не хочу більше гаяти на тебе час. Я не можу далі слухати твоє дурне базікання. – Він подивився на сестру Гаку. – Приведи сюди стару жрицю, яка опікується цією відьмою.
Коли Айна стала, кліпаючи очима, приголомшена, перед царем, він подивився на неї без роздратування чи гніву.
– Ти мала обов’язки. Ти їх не виконала. Назви бика, який осідлав телицю богині.
Айна завила, запротестувала, стверджуючи, що вона нічого не знає. Вона впала навколішки, заскрипівши коліньми, перед Ланноном, підповзаючи до нього, цілуючи краєчок його туніки, базікаючи від жаху, сама не знаючи що. Ланнон роздратовано відштовхнув її від себе копняком і подивився на сестру Гаку.
– Якщо я не переоцінюю твої спроможності, ти не відцураєшся від чоловічої роботи. У тебе стане на це духу? – запитав він, і сестра Гака кивнула головою, облизавши губи.
Її очі спалахнули жорстокою радістю очікування.
– Спочатку зламай їй руки, – наказав Ланнон. – І нехай відьма стоїть поруч, щоб усе бачити.
Сестра Гака підняла Айну на ноги, легко тримаючи її своїми дужими брунатними руками, на зворотній частині яких росло шовковисте чорне волосся. Айна захиталася й зойкнула від жаху, а сестра Гака обернулася й примусила її стояти, заломивши їй одну руку назад на згині ліктя. Рука у старої жриці була тонка й біла з товстими синіми венами, що просвічували крізь шкіру.
– Стривайте! – скрикнула Таніт. – Відпустіть її.
– Відпустіть, – наказав Ланнон.
Таніт підійшла до старої жриці й ніжно поцілувала її в щоку й лоб. Айна схлипувала.
– Прости мені, моя дитино. Пробач. Я їм усе розповіла б. Пробач мені.
– Не хвилюйся, стара матусю. Не хвилюйся тепер.
Таніт підвела її до дверей і лагідно виштовхала з кімнати. Вона повернулася назад і сказала царю:
– Я назву тобі його ім’я. Але одному тобі.
– Залиште нас, – наказав Ланнон, і Божественна Рада підвелася й вийшла з кімнати.
Коли вони залишилися самі, Таніт назвала ім’я, гордо й з викликом, і вона побачила, як Ланнон похитнувся, наче дістав фізичний удар.
– Як довго він був твоїм коханцем? – нарешті запитав він.
– П’ять років, – відповіла вона.
– Отже, – сказав він, побачивши відповідь на чимало своїх запитань, – схоже, ми ділили його любов.
ebooksa