Сонячний Птах

22
18
20
22
24
26
28
30

Вона залишила це запитання висіти в повітрі й подивилася на їхні обличчя. Усі вони знали, яка потужна, невтримна сила царює в Опеті. Усі вони знали, що ніхто, ані вельможа, ані жрець, ані друг, ані ворог не могли щось учинити їй усупереч.

Мовчанка тривала, аж поки сестра Альма, скривившись від болю, закашлялася звуком, що дедалі наростав, потім виплюнула шматок кривавої флегми й витерла губи вологою хусточкою. Її обличчя спотворив біль, а очі в неї були стомленими й тупими.

«Недовго ти протягнеш, стара жінко», – подумала сестра Гака, приховавши своє похмуре задоволення за маскою співчуття.

Вони знову посиділи мовчки, аж поки превелебна мати заговорила невпевненим голосом:

– Якби ми могли довести, що ця дівчина згрішила, скоїла якийсь злочин.

Це було все, чого потребувала сестра Гака. Не знаючи жалю, вона перебрала керівництво на себе.

– Приведіть дівчину, – наказала вона. – Ми її допитаємо.

Айна допомогла Таніт увійти до кімнати, обидві вони хиталися й трималися за живіт, одна від старості, а друга від болю. Вони припали одна до одної, й стара жриця мурмотіла підбадьорливі слова пораненій дівчині, але її обличчя спалахнуло гнівом, коли вона побачила Раду.

– Дитину поранено! – заверещала вона на них. – У вас нема жалості? Навіщо ви її викликаєте в такому стані?

– Тихше, стара карго, – обізвалася сестра Гака без найменших емоцій у голосі.

Вона дивилася на Таніт. Обличчя в дівчини розпухло, а синяки стали синювато-багровими. Одне око було заплющене, повіка припухла й посиніла, а на розбитій губі утворився струп.

– Дозвольте їй сісти, – зажадала Айна. – Вона слабка і хвора.

– Ніхто не має права сидіти перед Радою, – сказала сестра Гака.

– В ім’я богині.

– Не блюзни тут, стара вороно.

– Я говорю не з блюзнірства, а зі звичайного милосердя.

– Ти розмовляєш надто багато, – остерегла її сестра Гака. – Іди геть! Залиш дівчину тут.

Айна, схоже, ще готова була сперечатися, але сестра Гака підхопилася на ноги з розлюченим обличчям і голосом, хрипким від гніву, повторила:

– Геть!

Айна, човгаючи, вийшла з кімнати. Вона бурмотала й протестувала плаксивим голосом, але залишила Таніт стояти на хистких ногах перед Радою.