Сонячний Птах

Уперше на його обличчі з’явився вираз, вираз дикого збудження, справжній вибух тріумфу.

Він підняв праву руку й показав на Гая, то був викривальний жест, і він закричав на венді:

– Онде він! Хапайте його!

Трава, яка росла на галявині, зашелестіла й захиталася, так ніби на неї налетів порив сильного вітру, й зі своїх схованок піднялися ряд за рядом воїни венді. Їхні щити накладалися один на один, їхні шеренги утворювали концентричні кола навкруг Гая. Вони оточили його цілком, і пера їхніх головних уборів утворювали ніби піну погрозливої хвилі, що накочувалася на нього.

Як рука душителя на горлі, кільце воїнів зімкнулося на Гаї. Він розпачливо озирнувся навколо себе, шукаючи шлях до втечі. Такого шляху не було, й він зірвав шкіряний футляр із леза сокири з грифами й кинувся вперед, наче тер’єр на горло чорного бика.

– За Ваала! – виклично крикнув він, налетівши на важку масу воїнів.

– Повітря тут смердюче, – поскаржився Ланнон, зморщивши носа. – Хіба ми не можемо якось пробити звідси вентиляційний отвір до поверхні?

– Величносте! – Ріб-Адді не зміг приховати свій жах. – Подумай, що це означатиме. Допустити сюди робітників! – Він зробив широкий жест, який охопив усю довжину скарбниці. – Чи можеш ти уявити собі, які вони винесуть звідси розповіді, розповіді, що розпалять жадібність кожного розбійника в усіх чотирьох царствах?

Саме з цієї причини розташування царської скарбниці утримувалося в такій глибокій таємниці. Таємниці, яка найбільше охоронялася в імперії, відома лише царю, верховному жерцю та верховній жриці, Ріб-Адді та ще чотирьом чиновникам – працівникам скарбниці.

– Я відіслав би їх до богів негайно після того, як вони закінчили б свою роботу, – розважливо пояснив Ланнон.

Ріб-Адді здивовано закліпав очима. Він не передбачив такого радикального розв’язання проблеми. Йому довелося десь близько хвилини шкрябати бороду й глибоко замислитися, щоб висунути наступне заперечення.

– Крізь вентиляційну шахту до скарбниці зможуть проникнути злодії, гризуни та волога. Усе це сприятиме її руйнуванню.

– Ну, гаразд, хай буде так, як є.

Ланнон облишив тему, знаючи, що Ріб-Адді заперечує перемінам лише тому, що це переміни. Те, що було добрим протягом останніх двохсот років, має бути добрим і протягом двохсот наступних.

Ланнон спостерігав, як останню партію золотих зливків у формі пальця, добутих у шахтах серединного царства, шанобливо докладали до золота, яке вже лежало в кам’яних заглибинах скарбниці. Ріб-Адді ретельно записав кількість доставленого металу у своїх сувоях, і Ланнон підтвердив надходження, нашкрябавши поруч із записом про надходження свій особистий знак.

Четверо довірених чиновників покинули видовжену кімнату з її скарбами. Поки вони підіймалися витертими сходами, Ріб-Адді запечатав залізні двері. Він витиснув знак Великого Лева на глиняній табличці, потім він і Ланнон піднялися сходами й пройшли крізь позначені знаком сонця двері до приміщення з державними архівами. Ланнон зачинив двері, й масивна плита увійшла у своє гніздо з глухим стуком.

Ланнон зробив знак сонця перед образом бога на дверях, потім вони з Ріб-Адді, як завжди, обговорюючи багатство в різних його проявах, пройшли по всій довжині архівів. Полиці були напхом напхані державними документами з описами різних подій у царстві, й вільного місця залишалося зовсім мало. Незабаром йому доведеться приділити увагу розширенню цих катакомб і збільшити їх у такий спосіб, щоб не зруйнувати й не пошкодити те, що вже існує.

Вони вийшли крізь головні двері з важкими шкіряними завісами до передпокою з вартою, туди, де офіцери Шостого легіону охороняли вхід. У всі години дня й ночі двоє офіцерів були тут, а відбірна сотня воїнів легіону Бен-Амона чекала на їхній знак. Шостий легіон від початку формувався для охорони храмів і скарбів царства, й ці обов’язки досі складали важливу частину їхньої служби.

Коли вони ввійшли до лабіринту храму Астарти, Ріб-Адді з усіма виявами підлабузницької відданості розлучився з Ланноном і разом зі своїми чотирма підлеглими поточився назад, кланяючись доти, доки зник за поворотом коридору.

Супроводжуваний чотирма жрицями, Ланнон, голий і величний, здійснив ритуальне купання в басейні Астарти й, поки вони перевдягали його в туніку прохача пророцтв, зумів просунути грайливу руку під спідницю однієї з послушниць, так щоб інші нічого не помітили. Вираз обличчя в послушниці не змінився, але вона на мить із палким бажанням затиснула пальці Ланнона між своїми стегнами, перш ніж відійти вбік, і, поки Ланнон ішов коридором до кімнати аудієнцій пророчиці, він погладжував свої вуса, вдихаючи запах дівчини, який залишився на його пальцях.