Сонячний Птах

– Послухай-но мене, старий чоловіче. Для того щоб перенести скарбницю, знадобляться тисяча чоловіків і десять днів. Я не маю ані стільки часу, ані стількох вільних людей. Іди геть, не заважай нам. Ми маємо важливіші справи, які треба вирішувати тепер.

Ріб-Адді пішов, нічого не розуміючи. Невже існують важливіші справи, аніж ті, які пов’язані зі збереженням скарбниці та золота?

Перед настанням півночі Ланнон випростався й занурив руки в густі золоті пасма свого волосся, уже посрібленого сивиною. Він зітхнув і здавався хворим і стомленим.

– Оце все, що ми спроможні зробити сьогодні, Гаю. Усе інше – в руках богів. – Він обняв Гая за плечі й повів його до виходу з намету. – Випиймо по чаші вина, подихаємо озерним повітрям, а тоді спати.

Вони стояли вдвох біля намету, п’ючи разом, і прохолодний вітрець налетів від озера й заворушив китиці на золотих бойових штандартах.

Несподівано увагу Гая привернув великий брунатний собака, який спав, згорнувшись у клубочок, під стіною намету й прокинувся від їхніх голосів. Потім Гай побачив, що то маленький бушмен Ксаї, вірний, як завжди, спить біля намету свого хазяїна. Він примусив себе прокинутися, всміхнувся, коли побачив Ланнона й Гая, і прийшов, щоб присісти навпочіпки біля Ланнона.

– Я намагався відіслати його геть, – сказав Ланнон. – Він не розуміє. Він мене не покине. – Ланнон зітхнув. – Немає потреби, щоб він теж помер, але як я можу примусити його піти?

– Пошли його з дорученням, – запропонував Гай, і Ланнон подивився на нього замисленим поглядом.

– Яким дорученням?

– Пошли його пошукати слідів великого лева на південних берегах озера. Він повірить у це.

– Так, він у це повірить, – погодився Ланнон. – Скажи йому, Гаю.

Говорячи його рідною мовою, Гай пояснив маленькому жовтому чоловічкові, що цар хоче знову влаштувати полювання на великого лева. Косі жовті очі Ксаї звузилися, він усміхнувся й радісно закивав головою, задоволений, що може прислужитися чоловікові, якого він вважав богом.

– Ти повинен піти негайно, – сказав йому Гай. – Це термінова справа.

Ксаї обняв Ланнона за коліна, згідно махаючи головою, а потім згорнув свою мату для спання і зник серед тіней табору. Коли він пішов, вони якусь мить мовчали, а тоді Ланнон сказав:

– Ти пам’ятаєш, яким було пророцтво, Гаю?

Гай кивнув головою, пригадавши його на устах Таніт.

– Хто правитиме в Опеті після мене?

– Той, хто вб’є великого лева.

Він пригадав також наступне пророцтво.

– А чого мені треба боятися?