Він перейшов через залу оракула й у наступній кімнаті побачив офіцерів охорони храму. Вони радісно привітали його.
– Ми чули, ніби ви померли, святосте.
– Хіба наш обов’язок досі охороняти цей храм, святий отче?
– Звільніть нас із храму, святосте. Ми хочемо воювати поруч із вами.
Вони допомогли йому заховати сувої у глеки й закрити їх золотими печатями. Потім перенесли їх до архівів і поставили на кам’яні полиці, заховані за рядом більших глеків.
Гай привів чотирьох офіцерів і сотню вояків легіону Бен-Амона назад через місто до військового табору, залишивши храм без охорони, й Ланнон привітав його з полегкістю.
– Я сумнівався, що ти повернешся, Гаю. Думав, доля знову може нас розлучити.
– Я дав тобі обіцянку, величносте, – заперечив йому Гай. – Подивись-но, кого я тобі привів.
І вивів його з намету показати охоронців храму. Сотню найкращих воїнів Опета, вартих не менше, аніж когорта війська ює. Ланнон засміявся.
– Гаю, ти спроможний творити чудеса.
Потім обернувся до чоловіків і подивився на них. Вони були свіжі, у начищених і блискучих обладунках, а їхня вовча наснага становила разючий контраст із рештою армії Ланнона.
Ланнон заговорив про їхні обов’язки:
– Ви моя особиста охорона. Коли почнеться битва, перебувайте біля мене, прикривайте мене й Гая Бен-Амона.
Потім відпустив їх, щоб вони поїли й відпочили.
У великому шкіряному наметі Ланнон і Гай складали план битви, вирішуючи, які формування застосувати, опрацьовуючи кілька варіантів розвитку ситуації, а писарі тим часом записували накази.
Їх безперервно уривали офіцери й ад’ютанти, що запитували, якими будуть накази, або повідомляли про пересування ворога.
Ріб-Адді увійшов до намету, попросивши аудієнції, обтираючи долоні, нервово смикаючи себе за велику бороду й шепочучи своїм потаємним голосом охоронця паперів.
– Як бути зі скарбом, величносте? Чи не перемістити його до безпечнішого місця?
– А ти скажи мені, яке місце тепер безпечне? – гарикнув на нього Ланнон, піднявши голову від глиняного ящика, на якому вони з Гаєм досліджували диспозицію. – Ніхто тут не знає про сонячні двері. Залиш скарбницю там, де вона є, вона там буде, поки ми прийдемо по неї.
– Охоронців звідти відкликали, – наполягав Ріб-Адді. – Це неправильно…
ebooksa