Курилася доріженька

— Я знаю, що так не повинен був зробити.

— Е, дайте мені спокій, я хочу читати.

— Панно Наталко, то ви таки не дасте себе перепросити!?

— …

— Я вам виясню зараз…

— Не маєте що виясняти. Це мені нічого не поможе. Признайтеся, що ви забули…

— Так, фактично… я трохи забувся… Але подумайте, чи я міг припускати, що ви… що вас там…

Наталка відірвала від книжки очі і видивилась на нього.

— Де «там»?! — запиталася здивовано.

— На річці!

— Що ви таке балакаєте?!..

— Слово даю, я думав, що ви на малинах…

— Але ж, пане Зварич… Я говорила про Золочів! Ви мені обіцяли, що прийдете до нас, як будете їхати до Золочева.

Зварич аж тепер полапався. Вчора обіцяв Наталці, що прийде перед від’їздом до неї, бо мала якісь справунки до міста. Забув і поїхав просто зі школи. Наталка за те й розсердилася на нього, що не був у неї.

— Панно Наталко, я… вибачте мені, я зовсім забув, але завтра можу поїхати знов.

Але Наталка вже про що іншого думала. Вона перебігла думкою цілу попередню розмову і, виміркувавши з цього, що Петро підглядав її на річці, почервоніла з досадн і встиду.

— Не говорю з вами! — і втекла, лишаючи Зварича, збитого з пантелику та невдоволеного зі самого себе.

Зварич сподівався цілком інакшого закінчення непорозуміння, а тим часом через свій нерозум ще погіршив справу. Лихий на себе, вийшов з хати і, забувши про ровер, поплівся без ціли в село. Сумно йому було на душі, тяжко на серці. Сором за себе і злість на себе! Досі якось не брав поважно свойого проступку і аж тепер побачив, що погано, дуже погано повівся. Коли Наталка образилася так за те, що він не прийшов перед від’їздом до Золочева, то що тепер буде за його підглядання. Певно, на очі його більше не схоче бачити. А він?! Чи зможе тепер піти перепрошувати, просити вибачення?! Ні! Ніколи! Ліпше зовсім не буде показуватися в Керницьких!!.

Петро не знав жінок, бо й не мав ще часу пізнати їх. Яка ж гарна жінка образиться направду, коли підглядати її в купелі? Адже кажуть, що навіть Зузанна не дуже була ображена на тих трьох старих жидів, які заглядали в її купальню.

Не знав про це Петро, і тому ситуація видавалася йому такою безвихідною, такою розпучливою.