Зварич саме тоді виходив з каварні, як на нього нахлинула хвиля людей, що кричали, співали і вигукували. Не полапавшись спершу, в чім річ, відступився під стіну і роздивлявся по людях, чи не стріне кого знакомого. Нарешті доглянув одного — урядника банку, завзятого москвофіла, що не раз зводив з ним завзяті спори на національні теми. Зварич підступив до нього:
— Пане Копоть, що це таке? Де ви йдете?!
В тій самій хвилі якийсь пейсатий жидик крикнув йому над самим вухом:
— Unser Kaiser Franz-Jozef niech żyje!!.
Заревіло довкола на всіх галицьких мовах…
— Vivat! — гукав захриплим голосом якийсь грубий панок, що з нагоди війни випив нині подвійну пайку пива і зраджував рухами велику войовничість.
— Ноісh! — дерся жидок, автор многолітства, підскакуючи, як коза на припоні.
— Славно! — закричав знайомий москвофіл, якось дивно всміхаючись до Зварича, і, щоб дати ще більший доказ своїх патріотичних почувань, вийняв швидким рухом з кишені револьвер і випалив цілий магазинок у воздух.
На голос стрілів товпа наче оп’яніла. Все заворушилось, закітлувало, загриміли нові стріли, і похід поплив далі.
Москвофіл Копоть остався біля Зварича, розглядаючись поки що на всі боки. Видно було, що ще не рішався, чи йти далі з походом, чи вже спинити вилив симпатії до Австрії і династії.
— Що ви, пане Копоть, за стрілянину почали? — спитав його Зварич.
— Та то, бачите… була протиросійська демонстрація. Я… також… прилучився.
— Ви?!..
Копотеві зробилось ніяково. Він спустив очі, хвильку не знав, що відповісти.
— А чому би ні? — рішився вкінці.— Це ж демонстрація не проти нації, а проти держави. Ходім звідсіля, — додав по хвилі,— я вас маю щось запитати.
А коли зайшли на Вали, він нагнувся до Зварича і шепнув:
— Чи то правда, що отця Керницького арештували?
— Керницького?!.. За що?
— За переконання!
— То неможливе, адже я вчора з Бужан.
ebooksa