Двері в день. Міс Адрієна

Тоді я сказав йому, що українські прерії (рівнини) відрізняються від мексиканських лише тим, що в Мексиці ростуть кактуси, а в нас – верба.

Індійці відрізняться од наших селян-рибалок тим, що плавають у пірогах, а наші рибалки – в човнах, що нічим не відрізняються од пірог.

І справді, коли поглянеш на рибалку, що стоїть навколішках у човні і гребе своїм маленьким веслом, то це здається чимось майнрідівським.

Рибалка в старовинному човні й поруч Дніпрельстан – культура соціялізму. У нас живуть одна обік одної найрізноманітніші з першого погляду речі. Хай буде дивно капіталістам: наш рибалка не купається, дівчата ходять у спеку в теплих спідницях і розмовляють про радіо та електрику, часто ґрунтовно розуміючи те й друге.

Дивишся на Дніпро й думаєш, який він широкий і який він вузький, що він бачив, цей старенький козарлюга?

Татари, греки, козаки, шведи, москвини. Барвиста історія.

І раптом згадуєш, що цей старуган, «витискує» 1 500 000 кінських сил, як наймодніший цирковий борець. От тобі й старуган, от тобі й дідок!..

Там нижче своєю енергією він утворить найкультурніше вогнище і лише частку своїх сил, яких-небудь 650 000 сил, він віддасть цьому вогнищеві.

Дніпрельстан, це – електрична мрія, що вже набуває реальних форм…

Віддаля міст і бані церков. Пропливаємо повз пляж. На піску пляжа, у воді, безліч пляжників.

Відважні плавці пливуть під самі колеса пароплаву. Пароплав зустрічають дружнім криком.

На пляжу можна здогадатися, що підпливаєш до міста.

– Це Кременчук.

Таким же криком, уже за мостом, пляжники випроваджують нас у дальшу дорогу.

Форпост

Уночі рахувати просторінь на верстви важко і рахуєш її на години. От на кілька годин простору спереду пароплаву бачиш блискучу, полаковану воду. У воді плещеться вогненний стовп од місяця, і жовте сяйво закручується у вирах води в якусь золотаву лемішку.

Спокійне, блискуче плесо води йде до самого обрію.

А там, на обрії, на години простору величезна лінія вогнів. Лінія подвійна, вогні в повітрі й воді. Це ілюмінація, це калейдоскоп блискучих вогнів. Вони танцюють, міняться і навіть очам радісно дивитись на них. Таке вражіння, що ніби хтось зібрав усі зорі з неба в жменю і розсипав їх у блискучу воду Дніпра.

Раптом на обрії спалахує вулкан.

З чорного гирла виривається червоне полум’я, іскри й дим. Це нагадує страшний, беззвучний вибух. Полум’я обпалює небо і червона заграва на мить відбивається у воді.