Хрестоносці

Чех відповідав на це:

Так, але ж є простий спосіб. Дайте Мені цього ката, і я його не випущу, а витрушу аж у Спихові Юрандові з мішка.

Дай же тобі боже здоров"я! Який-бо ти розумний! — вигукнув з радості Мацько.— Проста річ! Проста річ! Забирай його та тільки привези живого до Спихова, а там роби з ним, що хочеш.

То дайте мені й оту щитнинську суку! Як не заважатиме в дорозі, то довезу, а як заважатиме, то— на гілляку!

Якщо Дануська не бачитиме їх обох, то, може, швидше позбудеться страху та опам"ятається. Але якщо ти забереш служку, то як же Дануся обійдеться без жіночої допомоги?

— Не може бути, щоб у лісі не здибали місцевих жителів або втікачів-хлопів з жінками. Візьмете будьяку з них, а вже кожна буде лучча за ту. А поки не знайдете, зуміє доглянути й пан Збишко.

Сьогодні ти міркуєш краще, ніж звичайно. І це правда. Коли Дануся весь час бачитиме Збишка біля себе, то, може, швидше опам"ятається. Він потрапить бути для неї батьком і матір"ю. Гаразд. А коли ти вирушиш?

Не Ждатиму світанку, але трохи полежу: зараз ще нема й півночі.

Як я казав, Віз уже сяє, але Квочка ще не сходила.

Хвалити бога, що ми таки дещо врадили, бо мені було дуже сумно.

Сказавши це, чех простягнувся коло пригасаючого вогнища, вкрився кудлатою шкурою і в ту ж мить заснув. Проте він прокинувся ще далеко до світанку, виліз з-під Шкури, глянув на Зірки і, потягнувшись, збудив Мацька.

Мені час збиратися,—сказав він.. :

Куди? — спитав спросоння Мацько, протираючи кулаками очі.

До Спихова.

— Ага, так! Хто це тут так хропе кбло мене? Мерця розбудив би.

—Рицар Арнольд. Підкину гілля в багаття і піду до слуг.

Він пішов, але незабаром повернувся квапливим кроком і ще здалека тихенько загукав:

—Пане, є новина — і погана!

— Що сталося? — схоплюючись на ноги, вигукнув Мацько.

—Служка втекла. Взяли її слуги між коні та розв"язали їй ноги, щоб їх грім побив! А як поснули, вона, мов вуж, виповзла і втекла. Підіть подивіться, пане.