Безтурботний

Час перейшов за пів на четверту. Злий вітер іще додав у силі на белебні між Акерсельвою та станцією метро на площі Гренландії, де школярів і пенсіонерів як пасажирів почали змінювати люди із замкненими обличчями і при краватках, що поспішають додому після роботи. Харрі врізався в одного з них, коли біг униз по сходах, і почув кинуту йому вслід лайку, що луною відбилася від цегляних стін. Він зупинився перед кабінкою між туалетами. У кабінці сиділа та ж сама немолода жінка.

— Мені треба поговорити з Симоном, негайно.

Вона подивилася на нього холодними карими очима.

— Його немає в Тоєні, — сказав Харрі. — Всі виїхали.

Жінка нерозуміюче знизала плечима.

— Скажи, що його Харрі питає.

Вона похитала головою і зробила знак рукою, щоб він ішов геть.

Харрі наблизився впритул до скла, що розділяло їх:

— Скажи, це спіуні герман.

Симон віддав перевагу Енебаккевеєн над довгим тунелем через Екеберг.

— Не люблю тунелів, розумієш, — пояснив він, коли вони тяглись у бік скель у пробці надвечір’я.

— Так, значить, двоє братів, що перебралися до Норвегії й виросли разом в одному вагончику, стали недругами, тому що покохали одну дівчину, —- сказав Харрі.

— Марія з дуже поважної сім’ї ловара. Вони облаштувалися у Швеції, де її тато був булибас. Вона вийшла заміж за Стефана і переїхала з ним до Норвегії, коли їй тільки виповнилося тринадцять, а йому вісімнадцять. Стефан до смерті любив її. Якраз у цей час Расколь ховався в Росії, розумієш. Не від поліції, а від косовських албанців, які орудували в Германії. Вони вважали, що він кинув їх по бізнесу.

— По бізнесу?

— Вони знайшли порожній трейлер на автобані під Гамбургом, — усміхнувся Симон.

— Але Расколь повернувся?

— Одного прекрасного травневого дня він з’явився в Тойені. Тоді-то вони з Марією і побачили одне одного вперше. — Симон засміявся. — Господи, якими поглядами вони обмінювались! Я навіть на небо подивився, думав, зараз гроза вдарить, так повітря наелектризувалося.

— Вони закохались одне в одного?

— Відразу. На очах в усіх. Деякі жінки навіть соромливо відвернулися.

— Але якщо це було так очевидно, родичі, напевно, якось відреагували.