Безтурботний

— Я якраз почала проглядати відеозапис пограбування на Кіркевеєн.

— Є які-небудь міркування?

Погляд дівчини кинувся від Іварссона до Харрі.

— Поки що ніяких.

— Отже, нічого, — підсумував Іварссон. — Тоді вас, мабуть, потішить,що ми вирахували девять підозрюваних,яких маємо намір допитати. А також у нас з’явився план, яким чином вивудити нарешті хоч що-небудь із Расколя.

— Расколя? — перепитав Харрі.

— Расколь Баксхет — щурячий король власного персоною, — сказав Іварссон, узявся за пасок, зробив глибокий вдих і з надзвичайно задоволеним виглядом підтяг штани. — Але подробиці тобі зможе повідомити і Беате.

13

Мармур

Харрі знав, що іноді буває занадто вже буркотливим і капризним. Узяти хоч би Бугстадвеєн. У чому тут річ, він і сам до ладу не розумів. Може, в тому, що люди на цій вулиці, немов вимощеній золотом і нафтою та розташованій на самісінькій вершині радості в Щасливій країні, ніколи не всміхалися. Сам Харрі, щоправда, теж не всміхався, проте він-то жив у районі стадіону «Бішлет», за усмішки йому ніхто не платив, та до того ж зараз у нього не було вагомих причин для радості. Проте це зовсім не означало, що він, подібно до більшості співвітчизників, не любив, коли всміхалися йому.

У глибині душі Харрі чесно намагався виправдати похмурий вигляд хлопця, який стоїть за прилавком «Севен-елевен», тим, що йому, напевно, не до душі ця робота, що він теж мешкає в Бішлеті, а також докучливим дощиком, що наполегливо мжичив.

Вираз блідого личка, розцяцькованого яскраво-червоними прищами, коли Харрі показав поліцейське посвідчення, залишився абсолютно байдужим:

— Звідки мені знати, чи давно стоїть тут цей контейнер?

— Але він же такий помітний, зелений, і при цьому наполовину загороджує тобі краєвид на вулицю, — намагався наполягати Харрі.

Молодик із стогоном уперся долонями в худі стегна, на яких бовталися штанці:

— Ну, тиждень. Або близько того. Слухай, не затримуй, за тобою вже черга.

— Гм. Я в нього заглядав. Він майже порожній — лише декілька пляшок та старі газети. Ти не знаєш, хто його замовляв?

— Ні.

— Бачу, тут у тебе над прилавком камера спостереження. Здається, вона має захоплювати і цей контейнер під вікнами?

— Ну, тобі видніше…