Безтурботний

— Йес-с! — закричав Харрі.

Беате обігнала вантажівку, перешикувалася в ряд просто перед нею, знизила швидкість і ввімкнула правий поворотник. Харрі в цей час опустив скло, висунув руку із затиснутим в ній посвідченням, а іншою почав відчайдушно махати у бік узбіччя, наказуючи водієві вантажівки зупинитися.

Водій сміттєвоза не заперечував проти того, щоб Харрі досліджував вміст контейнера. Він лише запропонував зробити це, коли вони дістануться «Методики» і розвантажаться.

— Ми не можемо ризикувати: а раптом пляшка розіб’ється?! — гаркнув Харрі вже з платформи вантажівки, намагаючись перекричати шум транспорту.

— Ну як знаєш, я-то більше про твій костюм піклувався, — пояснив водій, проте Харрі вже з головою пірнув у контейнер. У наступний момент Беате і шофер почули тріск і гуркіт, відчайдушну лайку Харрі й гучне вовтуження. Нарешті пролунало радісне «Йес-с!», і Харрі з’явився з контейнера, обома руками тримаючи високо над головою свій трофей — білий пластиковий пакет.

— Відразу ж віднеси пляшку до Вебера і скажи, що це терміново, — звелів Харрі, коли вони з Беате знов опинилися в машині. — Передай од мене привіт.

— А що, це допоможе?

Харрі почухав потилицю:

— Ні. Просто скажи, що терміново.

Дівчина хихикнула. Коротко і, мабуть, не зовсім щиро, але все-таки, констатував Харрі, це був сміх.

— Ти завжди дієш із такою ретельністю? — поцікавилася вона.

— Я? А сама? Щоб добути якийсь нещасний доказ, гнала так, що ледве нас не угробила! Що, скажеш, не правда?

Беате всміхнулась, але промовчала. Уважно роззирнувшись на всі боки, вона обережно виїхала на головну дорогу.

Харрі кинув погляд на годинник:

— Зараза!

— Спізнюєшся на зустріч?

— Ти не могла 6 підкинути мене до церкви в Майорстюа?

— Звичайно. Так от чому на тобі темний костюм?

— Авжеж. Це… один друг.

— Спершу постарайся відчистити коричневу пляму онде, на плечі.