Безтурботний

— Честь сім’ї для них над усе. Через те вона і стала знедоленою людиною. Якщо вірити Расколю, то в чотирнадцять років вона в Іспанії вийшла заміж за грекомовного цигана-гринго, проте в день весілля втекла з ґадзо.

— Ґадзо?

— Не циганом. Із моряком-данцем. Учинила найгірше, що могла. Зганьбила всю сім’ю.

— Гм. — Так і не припалена сигарета танцювала в роті Харрі в такт вимовлюваним ним словам. — Бачу, ти добре знайомий із цим Расколем?

Іварссон відмахнувся від уявного тютюнового диму:

— Ми з ним трохи поговорили. Я б назвав це розвідкою боєм. Час предметних бесід настане, коли буде виконано нашу частину договору, — тобто після того, як він побуває на цьому похороні.

— Значить, поки що він не багато розповів?

— Нічого з того, що було б корисне для слідства. Проте ми, мабуть, знайшли вірний тон.

— Настільки вірний, що, як я бачу, поліція навіть допомагає йому нести труну родички?

— Це пастор попросив, чи не могли б Лі або я допомогти донести труну, — народу не вистачало. Що тут поробиш, якщо вже ми однаково тут, — адже треба було комусь доглянути за ним. Ми і зараз цим займаємось, я маю на увазі — наглядаємо.

Кинувши погляд на яскраве осіннє сонце, Харрі міцно примружився.

Іварссон обернувся до нього:

— Щоб розставити всі крапки над «і», Холе: доти, поки ми не закінчимо з Расколем, ніхто не дістане до нього доступу. Ніхто. Три роки я намагався домовитися з людиною, якій відомо все. Тепер мені це вдалось. І я нікому не дозволю все зіпсувати, я зрозуміло висловлююся?

— Слухай, Іварссон, — сказав Харрі, знімаючи з язика тютюнову крихту, — поки ми з тобою тут удвох, віч-на-віч, скажи, що, ця справа раптом перетворилася на змагання між нами?

Підставивши обличчя сонячним променям, Іварссон голосно розсміявся.

— Знаєш, що б я зробив на твоєму місці? — запитав він, прикривши очі.

— І що ж? — поцікавився Харрі, коли тримати паузу стало зовсім нестерпно.

— Я б віддав костюм у чистку. Ти маєш такий вигляд, ніби валявся на звалищі. — Він жартівливо відсалютував двома пальцями. — Бажаю вдалого дня.

Залишившись на паперті на самоті, Харрі палив, стежачи за тим, як біла труна, що нахилилася, пливе все далі по тротуару.

Побачивши Харрі, що входив до кабінету, Халворсен крутнувся на кріслі.