— Добре, що ти прийшов, у мене для тебе хороші новини. Я… тьху ти, чорт, як смердить! — Халворсен затиснув ніс і продовжував гугнявим голосом інспектора рибнагляду: — Що сталося з твоїм костюмом?
— Упав у сміттєвий контейнер. Які вісті?
— Е-е… ага. Я вважаю, що знімок, скоріше за все, зроблений в одному з курортних містечок Сьорланна[17]. Я розіслав мейли в усі дільниці Еуст-агдера, і незабаром мені дійсно подзвонив один службовець з Рісьора і сказав, що чудово знає цей пляж. Але знаєш, що найцікавіше?!
— Поки що ні.
— Пляж цей зовсім не в Сьорланні, а на Ларколлені[18]!
Халворсен, вичікувально всміхаючись, подивився на Харрі,
проте позаяк ніякої реакції не було, вів далі:
— У фюльке Естфолл, поряд із Моссом.
— Халворсен, я знаю, де знаходиться Ларколлен.
— Так, але сам цей службовець із…
— Жителі Сьорланна іноді також проводять відпустку десь удалині від домівки. Ти зв’язався з Ларколленом?
Халворсен молитовно закотив очі:
— Так, я додзвонився в кемпінг і ще в два містечка, де здають будиночки на літо. І в обидва тамтешні магазинчики.
— Є що-небудь?
— Ага! — Халворсен знову просяяв. — Я переслав фотографію факсом, і виявилось, що власник одного з магазинчиків чудово знає цю жінку. їм належить найбагатший літній будинок у тих краях. Власник магазину сам часто возить їм продукти.
— І звуть цю пані?..
— Вігдіс Албу.
— Ал… Албу?
— Точно. У Норвегії живуть усього дві Вігдіс Албу, й одна з них дев’ятсот дев’ятого року народження. Іншій сорок три роки, вона мешкає в Слемдалі за адресою: Бьорнетроккет, дванадцять, з Арне Албу. І ось, шеф, — фокус-покус — номер їхнього телефону.
— Не називай мене так, — пробурчав Харрі, знімаючи слухавку.
ebooksa