Безтурботний

— Вам хтось із них знайомий?

Трохи загаявшись, жінка взяла в руки пом’яту фотографію:

— Хто саме?

— Та хай там хто. — Слова Харрі лунко звучали в тиші під’їзду.

Астрід Монсен уважно розглядала фотографію. Це продовжувалося досить довго.

— Ну що?

Вона похитала головою.

— Ви впевнені?

Вона кивнула.

— Гм. А не знаєте, у Анни був коханець?

— Кого конкретно ви маєте на увазі?

Харрі насторожився:

— Ви натякаєте, що їх було декілька?

Жінка знизала плечима:

— Тут усе так чутно. Скажімо так, траплялося, хтось піднімався до неї по сходах.

— Постійний зв’язок?

— Звідки ж мені знати?

Харрі зробив паузу, і вона не витримала:

— Минулого літа на її поштовій скриньці з’явився аркушик із ще чиїмось ім’ям. Наскільки там це у них було серйозно, не мені судити,..

—Але?..