І не лишилось жодного

Ніхто надто тепло до нього не поставився. Аж смішно, як вони дивилися одне на одного. Наче знали…

Так, усе залежало від нього.

Він не хотів схибити.

Він глянув на вірш у рамці над камінною полицею. Вдалий штрих — розмістити його тут!

«Пам’ятаю цей острів відтоді, як я ще був хлопчиком. Ніколи не думав, що робитиму щось подібне в цьому будинку. Добре, мабуть, що не можна передбачити свого майбутнього», — подумав він.

X

Генерал Макартур спохмурнів.

Чорт забирай, усе це дуже дивно! Зовсім не те, чого він очікував…

Він би з радістю перепросив і забрався звідси… Покинув усе це…

Але моторний човен уже повернувся на материк.

Він мусить залишитися.

Той тип Ломбард — не простий чолов’яга. Проноза. Він міг би заприсягтися, що тому чоловіку довіряти не можна.

XI

Коли пролунав гонг, Філіп Ломбард вийшов зі своєї кімнати й попрямував до сходів. Він рухався, неначе пантера, м’яко та безшумно. У ньому й було щось від пантери. Хижак, приємний на вигляд.

Він усміхався.

Тиждень?

Він збирався насолодитися цим тижнем.

XII

Одягнена на вечерю в чорну шовкову сукню, Емілі Брент сиділа у своїй кімнаті й читала Біблію.

Губи її при цьому ворушилися: