— Оуен? Ви сказали «місіс Оуен»? — різко перепитала вона.
— Так.
Емілі Брент нервово засовалася.
— Я ніколи не зустрічала жодних Оуенів.
Віра подивилася на неї з подивом.
— Але це ж…
Вона не встигла закінчити фразу. Двері відчинилися, і до них приєдналися чоловіки. Роджерс ступав за ними, несучи тацю з кавою.
Суддя сів поруч із міс Брент, Армстронґ приєднався до Віри, Тоні Марстон підійшов до відчиненого вікна. Блор зі щирим здивуванням розглядав бронзову фігурку, гадаючи, чи й справді чудернацькі кути й викривлення уособлюють жіночу постать. Генерал Макартур притулився до каміна, посмикуючи себе за білі вусики. То була збіса смачна вечеря! Його настрій значно покращився.
Ломбард гортав тижневик «Панч», який лежав з іншою пресою на столику біля стіни.
Роджерс обходив усіх із тацею. Кава була чудова — дуже чорна й дуже гаряча.
Уся компанія добре повечеряла. Усі були задоволені собою та життям. Годинник показував двадцять хвилин на десяту. Настала тиша — задоволена, сита тиша.
Раптом, без попередження, у тишу увірвався Голос. Нелюдський, пронизливий…
Усі сполохалися. Вони роззирнулися, подивилися одне на одного, на стіни. Хто говорив?
Голос продовжував, чистий, високий:
—