— Гадаю, це ганебний і безсердечний розіграш.
Тихо, але чітко суддя Ворґрейв перепитав:
— То ви вважаєте, що це жарт, так?
Лікар глянув на нього з подивом.
— А чим іще це може бути?
Легко постукуючи себе пальцями по верхній губі, суддя сказав:
— У цей момент мені важко висловити своє судження.
Втрутився Ентоні Марстон:
— Слухайте, є одна річ, про яку ви забули. Хто, хай йому трясця, увімкнув цю штуку й налаштував її?
— Так, гадаю, це ми повинні з’ясувати, — пробурмотів суддя.
Він повернувся і пішов до вітальні. Інші попрямували за ним.
Роджерс тим часом повернувся зі склянкою бренді. Емілі Брент схилилася над міс Роджерс, яка тихо стогнала.
Роджерс спритно прослизнув між двома жінками.
— Пропустіть мене, мем. Я з нею поговорю. Етель… Етель… усе гаразд. Ти чуєш? Візьми себе в руки!
Місіс Роджерс важко дихала. Її очі, вирячені, перелякані, металися по обличчях присутніх. Роджерс нетерпляче продовжував:
— Етель, опануй себе!
Лікар Армстронґ м’яко заговорив із нею:
— Зараз ви заспокоїтесь. Просто нервове потрясіння.
— Я знепритомніла, сер?
— Так.
ebooksa