СМЕРТЕЛЬНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ
Серед чинників, що провокують раптову серцеву смерть, особливо цікавим є тріумф або надзвичайна радість. Згадайте хрестоматійні випадки: чоловік дізнається про великий виграш у лотерею й відразу помирає або «солодка смерть» під час статевого акту. (Очевидно, саме така смерть спіткала ексвіцепрезидента кілька десятків років тому. Довідці про смерть приділили особливу увагу, адже останні хвилини свого життя чоловік розділив не зі своєю дружиною.)
Перспектива померти від задоволення здається божевіллям. Хіба сам термін «захворювання, викликані стресом» не говорить про причину настання таких захворювань? Чому радість може виявитися так само згубною, як і несподіване горе? Вочевидь, тому що вони мають однакові характеристики. Сильний гнів і сильна радість по-різному діють на репродуктивну систему, на ріст організму, найімовірніше, також на імунну систему, але на серцево-судинну систему їхній вплив майже однаковий. Хочу наголосити ще раз: ми маємо справу з центральною концепцією психології стресу, коли пояснюємо однаковість реакції на спеку або сильний холод і не залежно від того, ви здобич чи хижак. Деяким частинам нашого організму, зокрема серцю, байдуже, у якому напрямку порушується наша алостатична рівновага — важливіше, наскільки сильно вона порушується. Тому не важливо, ви ридаєте і побиваєтеся від горя чи стрибаєте і пищите від радості — ви даєте однаково сильне навантаження на хворе серце. Інакше кажучи, ваша симпатична нервова система справляє приблизно однаковий вплив на коронарні артерії, і коли ви гніваєтеся, і коли відчуваєте оргазм. Діаметрально протилежні емоції можуть мати навдивовижу однакову фізіологічну основу. (Це нагадує мені відомий вислів письменника, лауреата Нобелівської премії миру Елі Візеля, якому вдалося вижити під час Голокосту: «Протилежність любові — не ненависть. Протилежність любові — байдужість».) У тому, що стосується серцево-судинної системи, гнів та захват, горе та тріумф однаково порушують алостатичну рівновагу.
ЖІНКИ ТА СЕРЦЕВІ ХВОРОБИ
Хоча серед чоловіків серцеві напади стаються частіше, ніж серед жінок, серцеві хвороби все одно залишаються основною причиною смертності жінок у США — загалом фіксують 500 тисяч смертей на рік (проти 40 тисяч смертей від раку грудей). Рівень смертності від серцево-судинних захворювань серед жінок зростає, а серед чоловіків навпаки падає за останні декілька десятиліть. До того ж, за однакової тяжкості серцевого нападу, ймовірність залишитися недієздатною серед жінок вдвічі вища, ніж серед чоловіків.
Про що говорять ці зміни? Підвищений ризик інвалідності внаслідок серцевого нападу може виявитися епідеміологічним збігом обставин. Жінки досі менш схильні до серцевих нападів порівняно з чоловіками, уразливість жінок до цього типу хвороб починає проявлятися приблизно на десять років пізніше, ніж у чоловіків. Тому, якщо жінка та чоловік переживають серцевий напад однакової тяжкості, за статистикою, така жінка буде на десять років старша за чоловіка. І саме тому, за статистикою, у жінки менше шансів оговтатися від нападу.
А як щодо підвищення ризику серцевих хвороб серед жінок? Цьому можуть сприяти різні чинники. У США дедалі більшої маси набирає проблема ожиріння (причому особливо серед жінок), яка підвищує ризик серцевих хвороб (про це ми поговоримо в наступному розділі). Хоча поширеність куріння спадає в США, жінки менше квапляться позбутися цієї звички, як порівнювати з чоловіками.
Звісно, стрес грає в цьому процесі не останню роль. Каплан та Керол Шівелі досліджували мавп-самок в ієрархіях підпорядкування і зробили висновок, що тварини, які постійно перебувають у підлеглому статусі, страждають на атеросклероз вдвічі частіше, ніж самки в домінантному статусі, навіть якщо вони дотримуються раціону з низьким вмістом жирів. Подібні дослідження у сфері соціальної субординації проводили і серед людей. Період підвищеного ризику серцево-судинних хвороб серед жінок співвідноситься з проміжком часу, у який більший відсоток жінок працюють поза домом. Чи може стрес, викликаний другою обставиною, мати відношення до першої обставини? Ретельні дослідження показали, що робота поза домом не підвищує ризик серцево-судинних хвороб серед жінок. Тільки якщо жінка не займається канцелярською роботою. Або не має напружених відносин з керівництвом. Яка дивина. І щоб розвінчати міф про те, що жінки, які працюють, звалюють частину тягаря хатніх справ на чоловіків, треба сказати, що ще одним прогностичним чинником серцево-судинних захворювань для таких жінок є наявність вдома дітей.
То чому стрес підвищує ризик серцево-судинних захворювань серед особин жіночої статі — байдуже, вони мавпи чи люди? Відповідь та сама: надмірне збудження симпатичної нервової системи, надмірна секреція глюкокортикоїдів. Але є ще один чинник, хоча і дуже суперечний — естроген.
На час виходу попереднього видання цієї книжки естрогеном важко було кого здивувати. Люди вже десятиліттями знали, що естроген захищає організм від серцево-судинних захворювань (як і від інсульту, остеопорозу і, можливо, навіть хвороби Альцгеймера) здебільшого завдяки тому, що він працює як антиоксидант, допомагаючи позбуватися шкідливих кисневмісних радикалів. Це пояснювало, чому ризик серцево-судинних хвороб серед жінок зростав саме після падіння рівня естрогену в організмі з приходом менопаузи. Цей факт був широко відомим і його використовували як одне з обґрунтувань необхідності постклімактеричної замісної терапії естрогенами.
Важливість естрогену для запобігання серцево-судинним захворюванням була доведена не просто статистичними даними, але й ретельними експериментальними дослідженнями. Як ми дізнаємось у Розділі 7, стрес провокує зниження рівню естрогену. Під час дослідження мавп-самок у ієрархії підпорядкування Каплан установив, що особини з низьким статусом мали настільки низький рівень естрогену, що він відповідав рівню естрогену в самок, яким видалили яєчники. А якщо сáмці, яка протягом багатьох років мала низький статус, давали синтетичний естроген, підвищуючи його до рівня, характерного для домінантних самок, то ризик атеросклерозу в неї знижувався. Якщо домінантним самкам видаляли яєчники, вони ставали схильними до атеросклерозу. Висновки цих досліджень здавалися однозначними.
Але 2002 року за підтримки Ініціативи жіночого здоров’я вийшла знаменита стаття, заснована на дослідженні стану здоров’я тисяч жінок. Метою дослідження було оцінити вплив восьмирічної постклімактеричної замісної терапії естрогеном та прогестином. Очікувалося, що дослідження якнайкраще продемонструє захисний ефект такої терапії в боротьбі з серцево-судинними захворюваннями, інсультом та остеопорозом. Після п’яти років роботи шифри, що приховували, яка група отримує гормони, а яка тільки плацебо, було розсекречено, а комісія з питань етики, що здійснювала нагляд за цим грандіозним проєктом, ухвалила рішення про його завершення. Мабуть, тому що переваги естрогену та прогестину були настільки очевидними, що було просто неетично давати іншій половині жінок плацебо? Ні. Естроген у поєднанні з прогестином настільки очевидно
То була сенсація. ЗМІ тільки й писали про це дослідження. Подібні експерименти припинили в Європі. Акції фармацевтичних компаній різко впали в ціні. А мільйони жінок клімактеричного віку й гадки не мали, що їм тепер робити із замісною терапією естрогеном.
З одного боку, було проведено багаторічні клінічні статистичні та скрупульозні лабораторні дослідження. З іншого боку, виконана ця видатна і відмінна робота. Чому ж такі суперечливі висновки? Насамперед потрібно відзначити, що в дослідженнях на кшталт тих, які проводив Каплан, використовувався естроген, а у більш сучасному клінічному досліді використовували естроген та прогестин. Це могло мати суттєвий вплив. Далі, як один з прикладів педантства, яке так обожнюють науковці і яке доводить до сказу всіх інших, різниця в отриманих результатах могла бути викликана різницею в дозах гормонів та в типах естрогену (естрадіол, естріол, естрон, синтетичний або натуральний гормон). І нарешті, і це суттєве зауваження, лабораторні дослідження припускали, що естроген допомагає попередити формування атеросклерозу, а не вилікувати вже наявний атеросклероз. І це важливо, адже, зважаючи на раціон харчування в країнах західного світу, атеросклеротичні бляшки починають формуватися в наших організмах у тридцятирічному віці, а не в 50–60 років, коли наступає менопауза.
Питання залишається відкритим. І хоча може виявитися, що постклімактеричний естроген не захищає жіночий організм від серцево-судинних захворювань, видається цілком імовірним, що естроген, який виділяється в організмі жінки в молодшому віці, здатний забезпечити такий захист. А стрес, пригнічуючи продукування естрогену, може сприяти розвитку серцево-судинних захворювань.
СМЕРТЬ ВІД РИТУАЛУ ВУДУ
Настав час розглянути тему, якої не торкаються в школах. Документально підтверджені випадки смерті від ритуалу вуду є в усіх типах традиційних невестернізованих культур. Якась людина з’їла заборонену їжу, образила ватажка, переспала з кимось, з ким було не можна, вчинила щось надзвичайно жорстоке або святотатське. Розгнівані односельці запрошують шамана, який обмахує порушника якимось ритуальним брязкальцем, а потім робить ляльку вуду, або наводять причину на обвинувачувану людину у якийсь інший спосіб. Досить скоро ця людина помирає.
Цю загадку взялися дослідити науковці з Гарварду — етноботанік Вейд Девіс та кардіолог Реджіс Десільва[18]. Вони відкидають використання терміну «смерть від ритуалу вуду», бо він відгонить деякою західною поблажливістю щодо незахідних культур — усі ці пов’язки на стегнах, кістки в носі тощо. Натомість вони надають перевагу терміну «психофізіологічна смерть», підкреслюючи, що в багатьох випадках навіть він неточно передає зміст. У деяких випадках шаман може обрати собі за жертву вже хвору людину, а потім заявити, що це він наслав на неї прокляття, і зміцнити свій авторитет після смерті хворого. Або ж шаман може просто отруїти потрібну людину і знову ж таки запевнити всіх у своїх здібностях. Але що мене вражає найбільше, так це коли шаман публічно проклинає когось і спільнота, по суті, говорить: «Тепер працює магія вуду. Цій людині більше не жити на білому світі, тож не витрачаймо на неї їжу та воду». Так цей нещасний помирає від голоду та спраги, наслане прокляття збувається, гонорар шамана зростає.
Хай що там було, але випадки психофізіологічної смерті трапляються і вони цікавлять видатних фізіологів сучасності. Наприклад, Волтер Кеннон (автор поняття «бий або біжи») та Курт Ріхтер (родоначальник психосоматичної медицини) мали різні погляди на потенційні механізми психофізіологічної смерті. Кеннон вважав, що така смерть наступає внаслідок підвищеної активності симпатичної нервової системи — тобто людина починає так сильно нервувати через наслане на неї прокляття, що її симпатична нервова система включається на повну міць і звужує кровоносні судини настільки сильно, що вони рвуться і відбувається летальне зниження кров’яного тиску. Ріхтер же вважав, що психофізіологічна смерть відбувається через гіперактивність парасимпатичної нервової системи. Начебто людина усвідомлює всю серйозність прокляття і просто опускає руки. Блукаючий нерв стає дуже активним і сповільнює серцебиття аж до повної зупинки — смерть наступає від так званого «вагусного шторму». І Кеннон, і Ріхтер мали чисто теоретичні припущення, адже так і не дослідили жодну жертву психофізіологічної смерті — від ритуалу вуду чи ще якогось обряду. Але, здається, Кеннон мав рацію. Серце майже ніколи не зупиняється повністю від вагусного шторму. Натомість Девіс та Десільва припустили, що такі випадки є просто ефектною версією раптової серцевої смерті, коли занадто сильний тонус симпатичної нервової системи призводить до ішемії та фібриляції серця.
Усе це досить цікаво, але тут ми маємо пояснення, чому психофізіологічна смерть може трапитися з людьми, які вже мають проблеми з серцем. А як бути з випадками психофізіологічної смерті в традиційних суспільствах серед молодих людей, які мають дуже низький ризик латентної хвороби серця? Ця таємниця залишається нерозкритою, можливо, вказуючи на прихований ризик серцевих хвороб, про який ми навіть не підозрюємо, а можливо, свідчить про силу культурних вірувань. Як зазначають Девіс та Десільва, якщо віра може зцілити — віра може й вбити.