Чому зебри не страждають на виразку

ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ ТА СЕРЦЕВІ ХВОРОБИ. КОРОТКИЙ ВСТУП

Дві різні людини перебувають в однаковій стресовій ситуації соціальної природи. Тиск підвищується лише в однієї з них. Дві людини проживають багато років злетів і падінь. Лише в однієї діагностують серцево-судинне захворювання.

Така різниця може бути зумовлена тим, що хтось із цих двох людей уже має проблеми з серцево-судинною системою, наприклад, зниження коронарного кровообігу. Певну роль можуть відігравати генетичні чинники, які впливають на діяльність системи — еластичність кровоносних судин, кількість рецепторів норепінефрину тощо. Також різницю можна пояснити кількістю чинників ризику — чи людина палить, чи вживає багато насичених жирів. (Цікаво, що індивідуальні відмінності цих чинників ризику пояснюють менш ніж половину варіацій серцевих хвороб.)

Перебуваючи під впливом однакових стресогенних чинників, суттєвих чи ні, дві людини можуть також мати різний ризик появи в них серцево-судинного захворювання, і це буде зумовлено рисами їхнього характеру. Ми розглянемо цю тему в Розділах 14 та 15 — як ризик серцево-­судинного захворювання посилюється ворожістю, поведінкою типу «А» і клінічною депресією. Погана новина в тому, що такі особистісні чинники ризику мають значний вплив. Але є і хороша новина: дуже часто цьому впливу можна завадити.

У наступних розділах ми продовжимо дотримуватися заданого стилю аналізу. Стресова реакція серцево-судинної системи життєво необхідна в обставинах короткочасної критичної ситуації фізичного характеру. Але якщо стрес переростає в хронічну форму, такі самі зміни призведуть до біди. Згубний вплив таких змін стане особливо небезпечним у поєднанні з негативними наслідками надмірної метаболічної реакції на стрес, про яку ми поговоримо в наступному розділі.

4. СТРЕС, МЕТАБОЛІЗМ І ЛІКВІДАЦІЯ АКТИВІВ

Отже, ви біжите вулицею, намагаючись втекти від лева. Спочатку ваші перспективи здавалися доволі сумними, та потім вам пощастило і ваша серцево-судинна система запрацювала на повну потужність, почала постачати більше кисню та енергії до м’язів, що потребували цього найбільше. Але яку енергію? У вас немає часу підкріпитися шоколадним батончиком, поки ви біжите. У вас навіть немає достатньо часу на перетравлення вже спожитої їжі. Організм має дістати енергію з місць її зберігання, наприклад з жирових відкладень, печінки або м’язів, що наразі не задіяні. Для того щоб зрозуміти, як ваш організм мобілізує енергію у разі потреби і чому така мобілізація іноді призводить до хвороби, ми маємо спочатку розібратися, як наш організм запасає енергію.

КЛАДЕМО ЕНЕРГІЮ В БАНК

Основний процес травлення складається з роздрібнення частин тварин і рослин так, щоб вони могли перетворитися на складові частини людини. Нам немає жодної користі з неперероблених шматків — ми не можемо зміцнити м’язи своїх ніг, пересадивши собі частини курячих м’язів, які ми їмо. Замість цього складний харчовий продукт розбивається на найпростіші частини (молекули): амінокислоти (будівельний матеріал білків), простий цукор як-от глюкоза (будівельний матеріал для більш складних видів цукру та крохмалю — вуглеводи), вільні жирні кислоти та гліцерин (складові жирів). У шлунково-кишковому тракті за справу беруться ферменти — речовини, які здатні розщепити більш складні молекули. Отримані «будівельні цеглинки» всмоктуються у кровообіг і доставляються до тієї клітини організму, яка зараз потребує їх найбільше. Після цього клітини можуть використовувати ці цеглинки для створення білків, жирів та вуглеводів, які потрібні для підтримки життєдіяльності. І що не менш важливо, організм може спалювати ці прості «будівельні цеглинки» (особ­ливо жирні кислоти та цукор), щоб отримати енергію для будівництва та подальшої експлуатації новозбудованих структур.

День подяки. Ви наїлися від пуза, і тепер у вашому кровообігу мішанина з амінокислот, жирних кислот та глюкози. Це набагато більше, ніж вам треба, щоб завалитися на диван і провести там залишок дня. Що ж ваш організм робитиме з надлишком речовин? Надзвичайно важливо зрозуміти цей процес, адже коли ви рятуватиметеся втечею, все буде відбуватися у зворотному порядку.

Для того щоб дати відповідь, скористаймося всім багатством фінансової термінології — накопичувальний рахунок, обмін валют на долар, акції та облігації, від’ємна відсоткова ставка, спустошення свині-скарбнички — адже процес транспортування енергії в організмі в дечому разюче нагадує обіг грошей. Навряд чи ви побачите карикатурного багатія, який розгулює вулицями з повними кишенями грошей або тримає всі свої накопичення в матрацах. Багаті люди зберігають статки в більш складних формах, ніж просто готівка: у пайових інвестиційних фондах, облігаціях внутрішньої державної позики, що не обкладаються податками, на рахунках у швейцарських банках. У схожий спосіб надлишкова енергія теж не зберігається в аналогах готівки в організмі,— амінокислотах, глюкозі та жирних кислотах, що циркулюють у крові,— а накопичується в складніших формах. Так, ферменти в жирових клітинах можуть поєднувати жирні кислоти та гліцерин і формувати тригліцериди (дивіться таблицю на наступній сторінці). Якщо таких поєднань у жирових клітинах стає багато — ви набираєте вагу. Тим часом ваші клітини також можуть склеювати разом молекули глюкози. Ці довгі ланцюги, іноді завдовжки з декілька тисяч молекул глюкози, називаються глікогеном. Здебільшого глікоген накопичується у м’язах та печінці. Ферменти в клітинах по всьому організму також можуть поєднувати довгі ланцюги амінокислот, утворюючи з них білки.

Гормон інсулін стимулює транспортування та зберігання будівельних цеглинок у потрібних клітинах. Інсулін — це такий оптимістичний гормон, який планує ваше метаболічне майбутнє. Після ситного обіду інсулін виходить з підшлункової залози у кровообіг, стимулюючи транспортування жирних кислот до жирових клітин і синтез глікогену та білка. Саме інсулін заповнює бланк про внесок депозиту у ваш жировий банк. Організм продукує інсулін, навіть коли ми тільки збираємося наситити свій кровообіг усіма цими поживними будівельними цеглинами — якщо ви вечеряєте кожного дня о п’ятій чи шостій вечора, то за чверть години ваш організм уже виділяє інсулін, очікуючи підняття рівня глюкози в крові. Звичайно, попередню секрецію стимулює саме парасимпатична нервова система, а її здатність продукувати інсулін, готуючись до підняття рівня глюкози, є чудовим прикладом такої характеристики алостатичної рівноваги, як-от робота на випередження.

ЗНІМАЄМО КОШТИ З БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ: ЯК СТРЕС МОБІЛІЗУЄ ВНУТРІШНІ СИЛИ ОРГАНІЗМУ

Після того як ви добряче поїли, ваш організм має взятися до втілення геніальної стратегії роздрібнення їжі на найпростіші частини та їхнє перетворення на складні форми для зберігання. Проте якщо ви ось-ось опинитесь у складній ситуації фізичного характеру, вашому організму не до стратегій. Вам потрібно зупинити накопичення енергії. Активізуйте симпатичну нервову систему, відключіть парасимпатичну і так знизьте секрецію інсуліну — ви зробили перший крок для подолання кризової ситуації.

Організм пересвідчується, що накопичення енергії зупинено. З настанням стресової ситуації організм починає продукувати глюкокортикоїди, які блокують транспортування поживних речовин до жирових клітин, і заразом нейтралізує дію залишків інсуліну в крові.

Отже, тепер ви певні, що не займаєтеся непотрібними на цей час речами, як-от накопичення нової енергії. Але на додачу ви хочете, щоб ваш організм отримав доступ до запасів енергії, що вже є. Ви хочете перевірити свій банківський рахунок, реалізувати частину своїх активів, перетворити запаси поживних речовин на еквівалент готівки в організмі, яка допоможе вам упоратися з кризою. Ваш організм проходить усі етапи накопичення енергії у зворотному напрямку, виділяючи гормони стресу — глюкокортикоїди, глюкагон, епінефрин та норепінефрин. Вони допомагають тригліцеридам розпастись у жирових клітинах, і в резуль­таті вільні жирні кислоти та гліцерин вливаються в систему кровообігу. Ці самі гормони запускають розщеплення глікогену на глюкозу в клітинах по всьому організму, і після цього глюкоза потрапляє в кровообіг. Також ці самі гормони допомагають білкам у незадіяних м’язах знову розпастися на окремі амінокислоти.

Тепер накопичені поживні речовини розкладено на простіші форми. Ваш організм робить ще один крок у бік спрощення. Амінокислоти є не дуже добрим джерелом енергії, на відміну від глюкози. Ваш організм скеровує амінокислоти з кровообігу до печінки, де вони перетворюються на глюкозу. Печінка також може генерувати нову глюкозу — цей процес називається глюконеогенезом. Новоутворена глюкоза готова стати енергією, що буде потрібна під час кризової ситуації.

Унаслідок усіх цих процесів м’язи ваших ніг мають у своєму розпорядженні багато енергії. Відбувається сплеск активності; ви залишаєте лева в куряві десь далеко позаду і прибігаєте до ресторану лише з секундним запізненням до своєї завчасної секреції інсуліну за чверть шоста.

Усе вищеописане є стратегією нашого організму добути енергію зі сховищ (наприклад, із жиру) та скерувати її до м’язів під час екстремальної ситуації. Але немає жодного сенсу автоматично підживлювати, скажімо, м’язи рук під час втечі від хижака, бо ви пересуваєтеся лише за допомогою ніг. Виявляється, організм вирішив цю проблему. Глюкокортикоїди та інші гормони стресової реакції також перешкоджають поглинанню енергії м’язами та жировою тканиною. У якийсь спосіб окремі м’язи, задіяні в боротьбі з кризовою ситуацією, примудряються обійти цю блокаду й вихопити потрібні поживні речовини з кровообігу. Зрештою, організм бере енергію з жиру та м’язів, що не працюють, і передає її тим, що працюють.