Приховані малюнки

— До того ж мені не можна залишати гостей на ніч. Це одне з правил поведінки.

— Але тебе вже майже звільнили, — нагадує мені Адріан. — Не думаю, що ми маємо й далі грати за їхніми правилами.

@@@

Зупиняємось біля аптеки Walgreens, щоб Адріан міг купити зубну щітку. У магазині є невеличкий відділ канцтоварів, тож ми ще купуємо блокнот для малювання, коробку олівців і товстий маркер Sharpie. Може, цього Ані буде замало, але їй доведеться задовольнитися саме цим.

Коли приїжджаємо до котеджу, я відчуваю, що маю влаштувати Адріанові екскурсію всередині, і це займає всього три секунди.

— Тут чудово, — каже він.

— Знаю. Я сумуватиму за цим.

— Не втрачай надії. Я думаю, що цей план має всі шанси спрацювати.

Вмикаю музику, а потім ми ще добру годину розмовляємо, бо від того, що ми збираємось зробити, почуваємось якось ніяково. Якби я запросила Адріана пере­спати, то точно знала б, що робити. Але натомість ми плануємо зробити щось іще інтимніше й особистіше.

Близько опівночі я врешті набираюся сміливості лягати спати. Іду до ванної і переодягаюсь у м’які спортивні шорти і стару шкільну футболку Central High. Чищу зуби ниткою і щіткою, умиваюсь і наношу на обличчя зволожувальний крем. А потім стою ні в сих ні в тих перед дверима, боячись їх відчинити, бо почуваюсь по-дурному, ніби збираюсь покрасуватися в спідньому. Хоча мені б хотілося надіти кращу піжаму, щось симпатичніше, ніж подерта шкільна футболка з дірочками навколо шиї.

Виходжу з ванної і бачу, що Адріан уже приготував мені постіль. Усе світло вимкнене, крім маленької лампи біля ліжка. Блокнот для малювання й олівці лежать на нічному столику так, щоб я могла легко їх дістати, якщо охопить натхнення чи ще щось.

Адріан стоїть на кухні спиною до мене, дістаючи з холодильника бляшанку зельтерської. Він не помічає мене, аж поки я не стаю просто позаду.

— Думаю, я готова.

Він обертається й усміхається.

— На вигляд цілком готова.

— Сподіваюсь, тобі не дуже нудно.

Він показує мені свій телефон.

— У мене є гра Call of Duty Mobile. Я рятуватиму заручників в Узбекистані.

Стаю навшпиньки й цілую його.

— На добраніч.