Із узбережжя телефонує Керолайн, щоб дізнатися, як у мене справи. Вона каже, що вже отримала повідомлення від детектива Бріґґс і просто «вбита» цією новиною.
— Ну, тобто, мені не дуже подобалась ця жінка. Але я б нікому не побажала такої смерті. Уже з’ясували, що сталося?
— Вони вважають, що це неправильне поводження з ліками.
— А ти знаєш, що найдивніше? Ми справді чули, як Міці кричала того вечора, в четвер. Ми з Тедом сиділи біля басейну. У нас виникла суперечка, про яку, я думаю, ти вже знаєш. І раптом почули, як Міці репетує на когось у будинку. Наказує комусь забиратися геть, каже, що бачити не хоче ту людину. Ми чули кожне її слово.
— І що ви зробили?
— Я вже зібралась викликати поліцію. Насправді набрала 911 — і виклик пішов. Аж тут Міці вийшла надвір. Жінка була в нічній сорочці, і її голос зовсім змінився. Вона гукала ту людину, просила зачекати її. «Я хочу піти з тобою», — сказала вона. Мені здалося, що все знову налагодилось, тож я поклала слухавку й забула про це.
— А ви бачили ту людину?
— Ні, я просто подумала, що то був клієнт.
Мені це здалось малоймовірним. Не думаю, що Міці пускала клієнтів додому після настання темряви. Коли я вперше прийшла до неї, була лише сьома година вечора, і вона запитала, чого я так пізно стукаю у її двері.
— Послухай, Меллорі, може, ти хочеш, щоб ми приїхали раніше? Я хвилююся, що ти там сама і маєш самостійно давати собі з цим раду.
Я вирішую не казати їй, що поряд зі мною біля басейну сидить Адріан і вивчає записи, які ми знайшли в будинку Міці, все ще налаштований розшифрувати їх.
— Я в порядку, — заспокоюю її.
— Ти впевнена?
— Залишайтесь там стільки, скільки схочете. Тедді весело проводить час?
— Він засмутився, що ти їдеш, але океан — хороший відворотний засіб. — Я чую Тедді трохи здалеку, він дуже збуджений, щось кричить про те, що знайшов у відерці з піском. — Зачекай, любий, я розмовляю з Меллорі…
Я бажаю їй чудово розважитися й не турбуватися про мене — і кладу слухавку. Потім переповідаю розмову Адріанові, особливо частину про таємничого нічного відвідувача Міці. З його реакції я розумію, що ми дійшли однакового висновку, але надто нервуємось, щоб сказати це вголос.
— Ти думаєш, що це була Аня?
— Міці б ніколи не приймала клієнта в нічній сорочці. Без прикрас. Вона дуже чванилась своєю зовнішністю.
Адріан дивиться на всіх тих полісменів і медиків, котрі все ще метушаться в лісі.
— То що сталося, як ти вважаєш?