Приховані малюнки

— Поняття не маю. Я завжди запевняла себе, що Аня сумирна — такий собі доброзичливий дух, — але це лише припущення. Усе, що я знаю, — це те, що її жорстоко вбили. Хтось тяг її тіло через ліс і вкинув у яму. Може, вона розізлилась і хоче мститися всім жителям Спрінґ-­Брука. І Міці перша трапилась їй під руку.

— Гаразд, але чому зараз? Міці прожила тут сімдесят років. Чому Аня чекала стільки часу, щоб розлютитися?

Це справедливе запитання. І в мене немає жодної відповіді. Адріан покусує кінчик олівця і знову повертається до мішанини літер, наче вони мають відповіді на всі наші запитання. Метушня в сусідньому будинку потроху вщухає. Пожежники поїхали, сусіди розійшлись. Залишилось кілька полісменів. І наостанок вони заклеюють задні двері двома довгими смугами жовтої обмежувальної стрічки. Вони перетинаються посередині, утворюючи гігантський Х, немов бар’єр між будинком і зовнішнім світом.

Потім мій погляд падає на нотатки Міці, і раптом рішення стає очевидним.

 

— Ікси, — кажу я Адріану. — Вони не ікси.

— Про що ти говориш?

— Аня знала, що ми не володіємо її мовою. Тому вона ставила хрестики між словами. Як бар’єри. Це — пробіли, а не літери.

 

— Де?

Я беру в нього олівець і переписую літери, розташовуючи кожне слово на окремому рядку.

— Тепер це схоже на якусь мову, — кажу йому. — Щось слов’янське. Російська? Чи, може, польська?

Адріан відкриває телефон і вводить перше слово в перекладач Google Translate. Результати з’являються миттєво: Igen у перекладі з угорської мови означає «так». Тепер дуже легко перекласти все повідомлення: YES X BEWARE X THIEF X HELP X FLOWER (ТАК X БЕРЕГТИСЯ X ЗЛОДІЙ X ДОПОМОГТИ X КВІТКА).

— Допомогти квітці? — запитує Адріан. — Що це значить?

— Не знаю. — Я пригадую малюнки, які витягла зі сміттєвого кошика, чи не було там часом сторінки з якимись квітами. — Але це достеменно пояснює, чому вона використовує малюнки. Її рідна мова — угорська.

Адріан відкриває телефон і робить знімок.

— Ти маєш переслати цей текст Керолайн. Це — доказ того, що ти нічого не вигадуєш.

Заздрю його впевненості.

— Це нічого не доводить. Це купа літер, які будь-хто міг написати на папері. Вона звинуватить мене в тому, що я купила угорський словник.

Але Адріана це не зупиняє. Він раз за разом перечитує ці слова, наче сподівається знайти в них якийсь глибший, прихований сенс.