Приховані малюнки

— Готова?

 

— Зачекай, Тедді. Що це?

— Що — що?

— Хто ця людина? У ямі?

— Аня.

— А хто цей чоловік?

— Не знаю.

— Він її закопує?

— У лісі.

— Чому?

— Бо він украв маленьку дівчинку Ані, — каже Тедді. — Можна мені трохи кавуна перед плаванням?

— Звичайно, Тедді, але чому…

Та вже запізно. Він забігає на кухню й відчиняє холодильник. Я йду слідом і бачу, що він стоїть навшпиньках і тягнеться до верхньої полиці, де лежить кусень стиглого червоного кавуна. Допомагаю йому донести його до столу й кухонним ножем відрізаю шматок. Тедді не чекає, поки я покладу його на тарілку, а просто хапає скибку й починає їсти.

— Ведмежатку, послухай мене, що ще Аня тобі казала? Про малюнок?

У нього повний рот кавуна, а по підборіддю тече червоний сік.

— Той чоловік викопав яму, щоб ніхто її не знайшов, — каже він, знизуючи плечима. — Але я думаю, що вона звідти вибралась.

8

Того дня все сімейство вирушає в ресторан на обід. Керолайн запрошує і мене з ними, але я відмовляюсь, посилаючись на обов’язкову пробіжку, а потім тиняюсь по котеджу, аж поки чую, як її автівка задом виїжджає з під’їзної доріжки.

Тоді я йду через галявину до сусіднього будинку.