Приховані малюнки

Отже, Керолайн їде на роботу, а я берусь до справ. Прибирати небагато — кілька чашок і тарілок з-під пластівців та келихи з учорашньої ночі. Завантажую все це в посудомийку, а потім стаю рачки й заповзаю під кухонний стіл. Тедді побудував з кубиків Lincoln Logs двоповерховий сільський будинок і тепер оточує його крихітними пластмасовими тваринками.

— У що ми граємо?

— Це сім’я. Вони живуть разом.

— Можна я буду свинкою?

Він знизує плечима.

— Як хочеш.

Я підштовхую свинку до інших тварин і кажу за неї «бі-бі-бі», як машина. Зазвичай Тедді подобається цей жарт. Хлопчик любить, коли я змушую тваринок сигналити, як автомобіль, або гудіти, як потяг. Але цього ранку він просто повертається до мене спиною. І, звісно ж, я знаю, що не так.

— Тедді, послухай. Я хочу поговорити про вчорашню ніч. Я думаю, що твій тато неправильно мене зрозумів. Бо мені подобаються всі твої малюнки. Навіть ті, де Аня. Я завжди з нетерпінням чекаю на кожен новий малюнок.

Тедді штовхає пластмасового кота по ніжці стола, ніби той лізе на дерево. Я намагаюсь опинитися перед ним, щоб установити зоровий контакт, але Тедді відвертається.

— Я хочу, щоб ти й далі показував свої малюнки, добре?

— Мама каже — ні.

— Але я хочу і дозволяю. Усе гаразд.

— Мама каже, що ти погано почуваєшся і від страшних картинок можеш знову захворіти.

Я надто швидко розпрямляюся, аж з усієї сили вдаряюся головою об нижню частину стола. Мені так боляче, що наступні кілька секунд не можу поворухнутись. Просто заплющую очі й хапаюся рукою за голову.

— Меллорі?

Я розплющую очі й переконуюсь, що нарешті привернула його увагу. Хлопчик має переляканий вигляд.

— Я в порядку, — кажу йому. — Будь ласка, послухай мене дуже уважно. Ти не можеш зробити нічого такого, від чого я б захворіла. Тобі не треба про це турбуватися. Я в порядку на сто відсотків.

Тедді стрибає пластмасовим коником по моїй нозі й кладе його мені на коліно.

— Твоя голова в порядку?

— З нею все гаразд, — кажу йому, хоч вона й пульсує, як скажена, і я відчуваю, що на потилиці набігає ґуля. — Просто мені треба до неї щось прикласти.