Я наливаю йому маленьку чашку молока, а потім несу все на кухонний стіл. Коли малий простягає руку по крекер, я помічаю, що його долоні й пальці вкриті якимись чорними плямами.
— Може, ти помив би руки? — пропоную я. — А то вони ніби вимазані олівцем.
Він швиденько йде до раковини й мовчки миє руки. Потім повертається за стіл і береться до їжі.
— Хочеш пограти в леґо?
У наступні кілька днів усе йде нормально. Ми з Тедді заповнюємо час іграми в леґо, ляльковим театром, ліпленням з пластиліну
Я ще не зустрічала такої допитливої дитини, а він ще й постійно збиває мене з пантелику, запитуючи про таке, що не знаєш, як і відповісти: «Звідки беруться хмари? Хто придумав одяг? Як працюють равлики?» Я постійно дістаю телефон і зазираю у Вікіпедію. Якось по обіді, коли ми плаваємо в басейні, Тедді показує на мої груди й запитує, чому в мене там випинаються якісь шишки з-під купальника. Я не роблю з цього великої проблеми. Просто кажу, що це частина мого тіла і що від холодної води вони стають жорсткими.
— У тебе вони теж є.
Він сміється:
— Ні, немає!
— Навіть не сумнівайся! Вони у всіх є!
Пізніше, споліскуючись у літній душовій, я чую, що він стукає в дерев’яні двері.
— Гей, Меллорі!
— Слухаю?
— А ти
— Що ти маєш на увазі?
— Ну, якщо дивишся вниз? Тобі їх видно?
— Це важко пояснити, Тедді. Взагалі-то ні.
Западає довга пауза.
— А звідки ж ти знаєш, що вони там є?