— Отже, тоді, за два тижні до смерті, Браго сповідався? — повернув я розмову на інше.
— Ні, ні, — квапливо заперечив священик. — Про це взагалі не могло бути й мови. Ви не знали Хосе! Але… з того, що він казав, я відчув: він готовий… повірити. Тому згодом я й мав право…
— Він просив вас провідати його чи ви самі…
Альберді пильно глянув на мене.
— Я прийшов з доброї волі. Боннард спершу заперечував, але потім погодився. Хосе був дуже радий. Гадаю, він навіть… чекав мене.
— А ви могли б переказати мені вашу розмову? Запевняю вас — це лишиться між нами. Можливо, те, що говорив Браго, допоможе нам глибше збагнути справу. Звичайно, коли ви не зв"язані таємницею…
— Він не попереджав про це, хоч тоді розмову можна було вважати цілком конфіденціальною. Однак не подумайте, ніби я боюся, що ви не збережете таємниці. Це речі, які нічим не допоможуть моїй сестрі і заподіють шкоди Хосе. Моя розповідь, напевно, не буде нічого варта. Просто я міг забути безліч подробиць. Адже минуло понад шість років. Час стирає деталі…
Я відчував, що Альберді відмовляється скоріше про людське око.
— Я розумію, але, може, ви все-таки спробуєте пригадати, — сказав я заохотливо. — Все може мати значення…
— Спробую… А що б ви хотіли знати?
— Все, що ви пам"ятаєте. Від самісінького початку.
— Не сподівайтеся деталей. Хіба що таке… Коли я зайшов до ізолятора, Хосе не знав, що це я, і спитав, хто прийшов, хоч і дивився на мене. Це я добре запам"ятав… Він уже дуже погано бачив — ураження зорових центрів, чи як це називається. До того, як я казав уже, в кімнаті панувала напівтемрява.
Мені згадалася прочитана кілька днів тому книжка Браго.
— То ви кажете, що він поступово втрачав зір?
— Авжеж. У нього ж був рак мозку…
— А потім, коли він вас упізнав… Він взагалі був при пам"яті?
— О, звичайно! При ясній пам"яті! І цілком нормальний. Я впевнений у цьому!
— І що він казав?
— Точно не пам"ятаю. В усякому разі, просив мене після його смерті опікуватися Маріо. Певніше, — священик трохи збентежився, — він просив мене вплинути на сестру… Він хотів, щоб вона погодилася на те, чого він вимагав у заповіті. Але про що йшла мова, сказати мені не хотів.
— І ви пробували переконати сеньйору Долорес?