Джо теж підійшов до східців.
- Коли б тут нікого не було, то робот вже давно б перетворив нас на попіл. Я думаю, що, крім Майкла, нас ніхто
б не виручив на цій віллі.
- Але Майкл не має права носити променевий пістолет!
З цими словами інспектор метнувся східцями нагору, але зненацька почувся несамовитий жіночий крик:
- А-а-а-а!!!
IX
На східцях стояла місіс Джексон з чашкою в руках і волала:
- А-а-а!!! Не убивайте нас! Не вбивайте!!! Я хотіла тільки води набрати... А-а-а-а...
- Я нічого не розумію, - озирався Х’ю. - Хто вас хоче убити, місіс Джексон?
- Ви... - тремтіла жінка. - Не убивайте нас! Беріть годинник, тільки нас не чіпайте! То не наш годинник, він уже
був на віллі, як ми сюди перебралися. А-а-а...
- Та урвіть хоч на мить своє пронизливе “а-а-а”, місіс Джексон! - втративши терпець, крикнув Х’ю. - Ми з
Кримінальної служби. І прийшли до вас за вашою заявою порятувати вашого чоловіка від звабливого привиду.
- То ви й справді не бандити? - недовірливо перепитала Лінда.
- Місіс, спати рекомендується в ліжку, а не на ходу. Придивіться уважніше, я - інспектор Кларнес, у якого ви
були вдень із скаргою на привида.
- Тут темно, і я... я нічого не бачу, пане інспектор. Аж тепер інспектор збагнув, що в господарки немає
окулярів нічного бачення, як у них із Джо.
Детектив клацнув вимикачем, і яскраве світло залило хол.