який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою”. Зрозуміло? Не знаю, як ти, а я - не забобонний.
І уява в мене не хвороблива. Значення друге: “Персонаж народних казок, легенд і т. ін., який уособлює дух
померлого”. Зрозуміло? Значення третє: - “Невиразні, ледь окреслені контури чого небудь”. Значення четверте:
“Що-небудь нереальне, часом оманливе”...
- У тебе все? - Х’ю помовчав і швидко запитав: - То як? Береш?
- Гаразд. Заінтригував, - махнув рукою Джо. - Ти, звичайно, знаєш, що я пригодник і живу в прямому значенні
цього слова тільки з пригодництва. То що за привид? Сподіваюсь, щось достоту цікаве?
- О так, - чи не вперше за всю розмову всміхнувся Х’ю. - З’являється жінка незвичайної зваби, - хитро
підморгнув. - Справжньому джентльмену не познайомитися з таким привидом просто... нечемно.
- Ти потрапив за адресою, старий, адже я не байдужий до вродливих жінок, - це була самоіронія, бо холостяк
Джо задивлявся на жінок хіба що на репродукціях картин минулих епох. - Де з’являється цей... ну, кгм... привид?
- Сьомий район, вілла “Двох щасливців”, - швидко, щоб детектив, бува, не передумав, заговорив інспектор. - Як
і годиться, ця потойбічна дама робить візити рівно о дванадцятій. Ночі, певна річ. Одне слово, з біса романтична
історійка в дусі вісімнадцятого чи дев’ятнадцятого сторіччя. Самби зайнявся, бо небайдужий до вродливих жінок,
але... справи. Безмежно радий, що ти згодився познайомиться з потойбічною кралею. Вмикаю на твій екран плівку
із записом моєї розмови з місіс Джексон. Подивись і... і бажано, щоб сьогодні ти побував на віллі “Двох
щасливців”. Бажаю успіхів, друже!..
III
Інспектор зник з екрана і відразу ж знову з’явився - це вже пішов запис. З Х’ю була жінка років тридцяти, з
маленькими очима і дрібненьким носом, зажурена, передчасно зів’яла. Певно, й замолоду не відзначалася вродою,