Тягар пристрастей людських

За обідом староста, бажаючи розважити невтішного вдівця, розповів про нещодавню пожежу, яка частково зруйнувала каплицю методистів.

— Я чув, що вона не була застрахована, — усміхаючись, повідомив Джозая.

— Це нічого не змінить, — заперечив вікарій. — Вони знайдуть потрібні для реставрації кошти. Сектанти завжди радо прощаються з грошима.

— Я бачив, що Голден надіслав вінок.

Голден був нонконформістським священиком. Пам’ятаючи про розіп’ятого заради них обох Христа, містер Кері кивав йому на вулиці, але ніколи й словом не перекинувся.

— Мені це здається нахабством, — погодився він. — Ми отримали сорок один вінок. Ваш був прекрасним. Нам із Філіпом він страшенно сподобався.

— Не варто дякувати, — скромно зрадів банкір.

Він задоволено зауважив, що його вінок був більшим за інші. І виглядав просто чудово. Потім чоловіки взялися обговорювати тих, хто прийшов на похорон. Крамниці спеціально зачинили, і церковний староста витягнув із кишені надруковане оголошення: «Заклад відчиниться о першій годині, після похорону місіс Кері».

— Це була моя ідея, — нагадав він.

— Мені здається дуже люб’язним із їхнього боку рішення зачинитися, — озвався вікарій. — Бідолашна Луїза оцінила б це.

Філіп їв свій обід. Мері-Енн шанувала цей день, як неділю, і приготувала смажену курку та аґрусовий пиріг.

— Чи правильно я здогадуюся, що ви ще нічого не вирішили з пам’ятником? — кинув церковний староста.

— Вирішив. Думаю, це буде простий кам’яний хрест. Луїза завжди була проти зайвих пишнот.

— Гадаю, нічого кращого за хрест неможливо придумати. А як вам такий напис: «У Царстві Христовому, де значно краще»?

Вікарій стиснув губи. Цей Бісмарк так і хоче все вирішувати самостійно. Пропозиція священику не сподобалася, здавалося, наче ця фраза кидає на нього тінь.

— Не думаю, що напишу так. Мені більше до вподоби: «Бог дав, Бог узяв».

— Справді? Мені вона завжди здавалася дещо байдужою.

Вікарій відповів трохи в’їдливо, а містер Ґрейвс озвався, як здалося вдівцю, занадто самовпевнено для таких обставин. Вочевидь, справи зайшли далеко, якщо він не може самостійно вибрати напис для могили дружини. Запало мовчання, а потім розмова торкнулася справ парафії. Філіп вийшов у садок і запалив люльку. Він сів на лавицю і несподівано істерично розреготався.

Минуло декілька днів, і дядько висловив сподівання, що Філіп проведе наступні тижні в Блекстейблі.

— Так, мене це влаштовує, — погодився Філіп.