– Я хочу дізнатися, як усе трапилося. В якому стані мене привезли? Що ви робили, щоб урятувати мене? Наскільки близько я була від того, щоб померти? Зі мною зараз відбувається дещо дивне, і я хочу розібратися, ну, типу, хочу зрозуміти, що із цим робити.
Голос Тимофія став напружено-уважним:
– Дещо дивне?
– Так.
– Аміна Темирівна знає про це?
Рута зітхнула.
– Ні.
– Чому?
Дівчина взялася терти пальцями перенісся. До чого це все?
– Це не пов’язано з моїм фізичним станом. Не зовсім пов’язано. Тобто… я не розумію. Мені треба дещо з’ясувати, думаю, що це важливо, але це реально довго пояснювати. І тому я хотіла б зустрітися.
– Зустрітися зі мною? – перепитав він.
Рута закотила очі: не тупи!
– Так, із вами.
Русецький якийсь час не озивався. Коли заговорив, його голос ледь помітно вібрував від хвилювання. Начебто не до кінця натягнута басова струна.
– Кав’ярня «Фіка» в готелі «Оптима». Згодиться?
– Звісно.
– За годину? Півтори?
– Як вам зручніше.
– Окей. – Він помовчав, щось зашаруділо, напевно, дивився на годинник. – Тоді об одинадцятій у «Фіці».
55
ebooksa