Доки світло не згасне назавжди

Дівчина затнулася. Вона говорила плутано й раптом збагнула, що навіть не уявляє, як описати те, що з нею відбувається, сторонній людині. Вона пожалкувала, що не підготувалася, не продумала хід розмови, і через те дратувалася. Усе повинно було бути інакше: це вона мала ставити запитання, а він розповідати, а не навпаки.

– Це лише сон, – зауважив Тимофій. – Мені, наприклад, сняться чорно-білі сни.

Він геть не вкурював, як це важливо. Проте Рута розуміла, що він тут ні до чого. Сама винна. Вона шумно зітхнула:

– Окей, давай усе спочатку. – Помовчала. – Розкажи, як це було.

Тимофій не став уточнювати, що саме розповісти, тільки довго німував перед тим, як серйозним тоном запитати:

– Тобі справді треба це чути?

Рута не мала сумніву.

– Так.

Хлопець усе ще вагався.

– Навіщо? Якщо це пов’язано з тим, що я сказав, коли ти прокинулася, то я вже перепросив.

Дівчина жестом обірвала його.

– Ні. Просто розкажи, як урятував мене. Я хочу знати, як близько я дісталася межі. – Вона прикусила губу. – Я під час цього… ну, в процесі, типу, відходила? – Останнє слово прозвучало водночас і лячно, і якось недоречно, тож Рута мимоволі замотала головою, нібито намагаючись якнайшвидше прогнати його геть.

Русецький ледь ворухнув бровами.

– Насправді я нічого особливого не зробив, – стенув він плечима. – Та вчителька, яка до тебе приходила, це вона тебе знайшла. Тобі пощастило, що вона вчасно витягла тебе з петлі. Я не впевнений, але, гадаю, це сталося десь за дві-три хвилини після того, як ти… ну, повісилася. Не пізніше. Якби пізніше, то… – Він розвів руками, наче промовляючи: сама розумієш. – Вона не розгубилася та вчасно викликала швидку. На Відінській якраз була машина, що поверталася з виклику, і бригада вже за три хвилини була в школі. Тобі також дуже пощастило, що бригада була лікарською, а не фельдшерською, тобто там був лікар, і то хороший лікар. Кирило Катрич. Йому маєш завдячувати навіть більше, ніж мені.

Він замовк. Рута, заохочуючи продовжувати, змахнула у повітрі кистю.

– Далі.

Тимофій із подивом глипнув на неї.

– Ти хочеш…

– Так. Хочу знати подробиці.

– У швидкій тобі вкололи діазепам. Це щоб припинити судоми. Потім усю дорогу до лікарні Катрич роздихував тебе мішком Амбу.