Твердиня

Віктор відчув, як долоні стають липкими.

Сто п’ятдесят…

З безпристрасним подивом Віктор Шако зауважив, що в таку критичну мить міркує про цілковито сторонні, подекуди несусвітні речі. Він раптом почав підраховувати, у скільки обійшлася Джейсону витівка зі скиданням харчів крізь задні дверцята. Самих лише продуктів у вантажному відсіку було тисяч на сім-вісім доларів. Крім того, враховуючи, що година польоту «Мі-17» коштує три — три з половиною тисячі баксів (пальне, сервіс, те-се), своїм екстреним розвантаженням Віктор «видув» у трубу понад тридцять тисяч доларів. Слідом прийшла ще більш дивна думка: «Що вони тепер їстимуть? Адже… вертольота більше не буде. Hip сьогодні не повернеться. Більше не буде на чому літати за харчами чи пальним для генератора». Звісно, у Джейсона лишається маленький «Колібрі», який на перших порах замінить «Мі-17». Принаймні харчі той карапуз зможе тягати. Але щось підказувало Віктору, що він помиляється: «Колібрі» не допоможе. Пілот якийсь час не розумів чому, і знадобилося кілька секунд, щоб мозок віднайшов причину: «Колібрі» не підстрахує, не виручить, тому що він, Віктор Шако, також не повернеться на Паїтіті. Сьогодні він загине.

Сто метрів…

«Паскудство…»

— П’ятдесят метрів, — відзначив Гордон Лі. Слова звучали так, наче рот другого пілота був набитий землею.

Нерівна зелена поверхня мелькала менше ніж у п’ятнадцяти метрах під днищем «Мі-17».

Сорок метрів… Окремі гілки черкали днище.

Віктор опустив руку, намацавши пальцями важіль «крок-газ» з лівого боку від крісла. Збільшення кроку гвинта, що є завершальним етапом авторотаційного спуску, на жаргоні вертольотчиків називається «підривом гвинта»: лопаті повертаються навколо поздовжньої осі, забезпечуючи найбільший можливий кут для потоку повітря, що набігає («спираються» на повітря), підйомна сила стрімко зростає і…

— Brace yourselves for impact![177] — закричав Віктор і смикнув ручку «крок-газ» на себе.

Він зробив усе правильно. Набрав висоту, «спустив» гелікоптер униз, коли заглухнули двигуни, тим самим розкрутивши ротор, вчасно виконав «підрив гвинта». Не його вина, що приземлятися довелось у непролазній сельві.

Шум лопатей поінакшав, поважчав, і вертоліт завис, викликавши почуття ущипливої порожнечі в животах Віктора, Джима й Гордона Лі. Швидкість зниження впала до 1 м/с, що було ідеальним для посадки… певна річ, якби було куди сідати.

Дві секунди «Мі-17» нісся просто вперед, зминаючи носом нещільні крони найвищих дерев. Лопаті чіплялися за гілки, гнулись і з дивним звуком (так наче лопає туго натягнутий дріт) ламалися. Щось дзвінко заскреготало в автоматі перекосу[178], стійку керування циклічним кроком гвинта вирвало з рук Віктора. Ще за секунду, лишивши за собою широкий тунель, вертоліт повністю зник у заростях, пішов, наче субмарина під воду. На коротку мить «Мі-17» зупинився, не посуваючись ні вперед, ні униз (Віктор устиг зміркувати, що, можливо, туге переплетіння гілок втримає вертоліт і вони зможуть вибратися, спуститись на землю по ліанах), але порожній «Мі-17» важить сім тонн, і це занадто навіть для найтовстіших дерев на планеті. Пролунав оглушливий тріск — затріщало зразу звідусіль, — і гелікоптер зірвався.

В момент удару об землю Віктор побачив, як неприродно вигнулась шия Гордона Лі. Ліва ключиця зламалась, прорвала шкіру і, висунувшись практично на всю довжину, в’їхала у підборіддя. Другий пілот змахував на ляльку, якій невидимий малюк намагається відкрутити голову. Ця думка стала останнім, що промайнуло у голові Віктора перед тим, як свідомість облягло чорнотою.

CLXIII 20 серпня 2012 року, 13:00 (UTC – 5) Паїтіті

Джейсон Х’юз-Коулман стояв біля ліжка і з сумом дивився на Семена. Біля розпухлої ноги росіянина порався Мел Барр. Сьома, знову відключившись, лежав без свідомості.

— Що скажеш, костоправе? — придавлено спитав сивочолий.

— Кепські справи. — Після отруєння Ірландець говорив розтягнуто, слова виповзали з рота однорідною клейкою масою. Руки, що бинтували ногу, час від часу смикались, і бинт вислизав з-поміж пальців.

— Наскільки кепські?

— Я дав йому антибіотики, але, боюсь, це не допоможе. Хлопцю потрібна операція.

Джейсон підібгав губи. Стільки лайна звалилось на голову — диверсія, спалений барак, втрата «Мі-17» з усіма пілотами, тепер іще Семен — і все, чорт забирай, в один день!