Твердиня

Це ж так просто! Як він не додумався раніше? Потрібно було накачатись до повного потьмарення галюциногенами, щоб усвідомити очевидне.

— Що знайшов?

— Константу… — слова давались Семену з трудом. — Велику…

— Що? — Сивочолий попервах не збагнув, про що говорить хлопець.

— Відношення маси протона до маси електрона.

Обличчя Джейсона витягнулось. Вдруге за день усе перевернулося в його голові. Не міг Семен організувати диверсію, а тоді, прокинувшись, думати про глобальну константу, що дасть можливість докопатися до таємниць Паїтіті.

— Зараз не час, Семене. — Сивочолий зм’якшився.

— Дайте мені листок паперу, — кривлячись, попросив хлопець.

— Послухай…

— Я наполягаю.

Джейсон потягнувся до стола, що стояв біля іншої стіни, і витягнув з шухляди чистий аркуш. Разом з ручкою передав росіянину.

— Відношення маси протона до маси електрона становить 1836. — Повернувшись на бік, Сьома написав число на листку. — Це не точне значення, в числі є дробова частина, але вона нам не потрібна[180]. Ціла частина — 1836 — достатньо велика й безрозмірна, а значить є однаковою, що у нас, що в Паїтіті. — Хлопець перевів її у вісімкову систему числення. — У вісімковій системі 183610 дасть число 34548, — знаючи на пам’ять цифри цивілізації Паїтіті, Семен намалював у нижній частині аркуша чотири символи:

Неслухняними пальцями відірвав шматок листка і подав Джейсону:

— Ось що треба шукати. Звеліть своїм людям — ученим, каменярам, усім, хто працює з каменями чи золотом, — хай шукають подібний напис у надрах Паїтіті.

Нічого не розуміючи, Мел Барр переводив здивований погляд з хлопця на чоловіка. Х’юз-Коулман забрав папірець і промовив слова, яких Ірландець не чув від боса за весь час роботи у Твердині:

— Все зроблю, Семене.

Сьома безсило повалився на спину і застогнав. Від болю із запалих очей струменіли сльози.

— Ти дав йому знеболювальне? — строго спитав Джейсон.

— Знеболювальне йому не допоможе.