Сивочолий схилив голову до плеча, намагаючись не дивитись на хлопця.
— Зроби ін’єкцію кокаїну. Найкращого, який тільки є у Амаро.
— Добре, — кивнув лікар.
— Він, — твердо заявив Амаро. — Це він мене зв’язав. — Коротун тицьнув пальцем на Марко Молінарі.
— Ам… А… — Колір збіг з обличчя кухаря, він став сірим, мов мрець.
Довкола них згуртувались Джейсон Х’юз-Коулман, Мелл Барр, Род Холмґрен і Луїс Данкович. Віддалік за групою, що зібралась навпроти піраміди, назирали Левко і Ґрем.
— Ти впевнений? — перепитав сивочолий.
— Абсолютно. — Повіка двічі смикнулась, Амаро вишкірився. — Визнаю, Джейсоне, я винен, я був під кайфом, але нічого б не сталось, якби не цей італійський запроданець. Я точно пам’ятаю, як перед приходом він увірвався в мої апартаменти, стягнув мене зі стільця і… зв’язав. — Насправді недоросток пригадував лише те, як Марко торсав його, відразу після чого він відключився, зате, прокинувшися зі скрученими мотузкою руками й ногами, Амаро зробив висновок, що винен в усьому італієць. Хто ж іще?
— Я приходив, щоб розповісти про студентів! — закричав Молінарі. — Щоб сказати тобі, що японка підкинула отрути в їдло!
Кухар зробив рух у бік Амаро, чи то збираючись штовхнути пігмея, чи то замахуючись, але Род Холмґрен випередив його, вдаривши носаком черевика під коліно. Марко скрикнув і став на коліна. Його голова опинилась майже на рівні з головою куцана.
— Ти хотів попередити Амаро, а потім дозволив усім, хто стільки років жив пліч-о-пліч з тобою, зжерти отруєну їжу? — просичав Джейсон.
— Я… е… — Італієць затремтів, зрозумівши, до чого все йде. — Джейсоне, не треба, — почав благати, — ти робиш помилку. Присягаюся, в усьому винні студенти.
— Віддайте Амаро його зброю, — наказав Х’юз-Коулман.
Довготелесий Род дістав з-за пояса пістолет і віддав його Амаро Кіспе. Карлик зраділо вищирився.
— Ти знаєш, що робити. — Джейсон кивнув, показуючи на Марко Молінарі.
Пістолет, здавалося, вистрелив сам по собі. Перша куля поцілила в обличчя кухарю, понівечивши його до непізнаваності. Поки тіло опадало, розпластуючись по траві, Амаро встиг всадити в нього ще дві кулі.
Сатомі скрикнула, Ґрем з Левком несамохіть заплющили очі. Провина за смерть італійця лежала і на них також.
— Може, варто було спитати, для чого він це зробив? — обережно сказав Ірландець.
— Яка різниця? — відрубав Джейсон. — Хороший зрадник — мертвий зрадник. — І закрокував до свого котеджу.
Мел Барр знизав плечима. Різниця була. Попри те що він почувався як після перепою, лікар пам’ятав, що найперші ознаки отруєння проявились саме у Марко Молінарі. А ще Мел чудово пригадував дивну поведінку Семена, який почав кричати про те, що в кухаря напад епілепсії, і потурбувався, щоб якомога швидше прибрати італійця з-перед очей тих, хто сидів за столами.
ebooksa