КЛАЦ!..
— Я одразу зрозуміла, що він ненормальний, — сказала повненька дівчинка своїй сіроокій подрузі, що задумливо дивилася вслід Гері.
Гера…
— Ні, я так не думаю, — повільно відповіла друга. — Щось трапилось.
— А я, тобі кажу — він утік із психлікарні, Карино…
КЛАЦ!..
Розділ 6
Місто вночі (III)
…Коли металеве нутро сміттєпроводу видало гуркіт падіння чогось великого і твердого, десятилітній Артем Різь мимоволі відсахнувся від бака, в який за секунду полетіли…
Одна…
Друга…
Третя…
Загалом їх було п’ять.
Вони падали на дно бака, мов качани гнилої капусти. Дивний тупий звук відбивався від тонких металевих стінок посудини. Четверта і п’ята голови забризкали стіни маленького вузького приміщення бурими згустками крові. Потім усе миттєво закінчилося, і наступила багатозначна тиша.
Худорлявий хлопчик у брудному старому одязі спочатку думав покликати когось, правда, не розраховуючи, що його почують у такий пізній час (а що зробила б мама?). Він залишився на місці, продовжуючи дивитися на те, що вилетіло з труби сміттєпроводу.
Залиті кров’ю і ще чимось голови були схожі на дивовижні переспілі плоди якогось Химерного Дерева з фантазій душевнохворого.
Він потупцяв на місці, не знаючи що робити, але врешті перемогла звичайна дитяча цікавість. Хлопчик повільно наблизився до бака з двома проржавілими ручками і зненацька для себе самого хіхікнув…
Справді — сміттєвий бак, набитий доверху людськими головами — хіба це не
Якби хлопчик на ім’я Артем Різь був старшим, він міг би сказати, що коли ти єдина дитина самотньої і вже не молодої жінки, яка страждає кількома хронічними хворобами, одна з котрих — органічна гіпертонія, то можеш не сумніватися: тобі доведеться забути про свої десять років. Ще гірше, якщо твоя хвора мама з неймовірними зусиллями утримується на посаді двірника. Безтурботне дитинство закінчилося тоді, коли в тебе виявилося досить сил, щоб відтягнути повний бак, наповнений різною гидотою, до великого контейнера, махати мітлою в дворі, а взимку втримати в руках лопату із широким «носом» для збирання снігу. Саме з того дня можна вважати себе дорослим… принаймні щодо своїх обов’язків.