Донор для небіжчика

22
18
20
22
24
26
28
30

(Чому в одних місцях так багато пилу, а в інших його практично немає?)

…звичайно, впевнений.

(І ще не забудь про замок… адже двері чомусь були замкнені тільки на один… якщо господар їде надовго…)

— Добре, — мовив Алекс, про щось роздумуючи. — Де ти зараз?

— У вітальні.

— Перевір що з вікном, воно розбите?

Головний підійшов до вікна і відсунув портьєру:

— Було, але зараз…

— О’кей, не важливо, — перебив шеф. — На підлозі нічого не лежить, звичайно ж… — Було незрозуміло, запитує він чи стверджує.

— Ні, нічого. А що…

— Усе, забудь про це… Ага, ще дещо: перед тим, як почати, перевір усю квартиру, там може ночувати один тип. На всякий випадок, зрозумів? Коли закінчите, повідом.

— Добре, як тільки сядемо в маш… — він не договорив, бо зв’язок перервався.

Після розмови з Алексом дурне передчуття тільки підсилилося.

Головний повернувся в коридор. Боксер із Сивим уже закінчили з сумками і про щось тихо переговорювалися. Косий порпався у відкритій коридорній шафі.

— Давайте, ворушіться, — кинув Головний. — Але спершу перевірте всі кімнати. І ще: нічого не брати, — додав він суворо. Утім, усі троє і самі добре знали, що непослух міг бути небезпечним для них.

У цей момент Косий із виглядом щасливого шукача скарбів витяг із нижньої полиці коридорної шафи стопку порнографічних журналів.

— Гляньте-но! Це улюблені дівчатка нашого цяці-хлопчика Гери. Ого! Ти тільки подивися — Косий сунув обкладинку верхнього журналу під ніс Боксеру.

— Пішов ти… — огризнувся той.

— Часу мало, — Головний глянув на Косого. — Залиш це й займися справою.

Боксер і Сивий узялися за каністри: