Донор для небіжчика

22
18
20
22
24
26
28
30

Він повільно потягнувся до трубки, і помітив, що його рука тремтить.

Звичайно, саме так і треба вчинити. Він зараз же дасть відбій, і його люди повернуться. Усе закінчиться.

Коли рука Алекса опустилася на слухавку, його серце раптом простромило почуття приреченості.

Він зрозумів, що спізнився…

* * *

21 жовтня, 23:08

Коли Косий закричав, усі троє заціпеніли.

Першим оговтався Головний. Він мовчки дав знак Сивому й Боксерові рухатися за ним. Ці навіть не намагалися приховати, наскільки їм погано: в обох були перекошені бліді обличчя.

Вони вже перетнули половину вітальні, коли їм назустріч, трохи похитуючись, вийшов Косий. На його обличчі блукала посмішка, якої їм ніколи досі не доводилось бачити: праве око було зизе, і здавалося, що воно може цілком вивернутися зворотною стороною — райдужна оболонка майже зникла десь поруч із переніссям. Головний із відразою подумав, що так можна побачити і власний мозок.

— Якого чорта?.. — він трусонув Косого за плечі. Оскільки з тим нічого не трапилось, він очікував якогось полегшення, але його не було. Навіть навпаки: у нього виникла впевненість, що тепер вони ще більше наблизилися до чогось мерзенного й жахливого, що терпляче спостерігає за ними в цій проклятій квартирі.

Замість якогось пояснення Косий захіхікав, і Головний, відпустивши його плечі, навідліг ударив того в обличчя. Косий заткнувся і схопився за розбитий ніс, між пальцями просочилась тонка цівка крові. Але це допомогло — він заговорив:

— Там… у спальні… Біля стіни стоїть… якесь гівно. Я умикав світло…

— Що саме? — запитав Головний уже спокійніше.

— Не знаю, — Косий знову хіхікнув. — Самі подивитеся, я такого ще не бачив, — він із винуватим видом оглянув усіх трьох. — Я просто не очікував, от і все. Це виглядає… як мумія.

Серце Головного тьохнуло. Тут іще тільки не вистачало давно засохлого небіжчика…

(Так, небіжчика, який влаштував власний склеп у житловому будинку… й дуже любить прибирати ночами… а зараз саме…)

Хтось із двох за спиною Головного, чи то Сивий, чи то Боксер, судорожно стрепетнувся.

Немов крізь густий туман Головний зрозумів, що вони просто на межі глибокої паніки, і він — зокрема. Але якщо саме він зараз піддасться її впливу, наступить ланцюгова реакція, після чого його авторитет назавжди впаде в очах не тільки цих трьох. Що він потім скаже Алексу? «Вибач, бос, Косий знайшов у одній із кімнат якесь „гівно“ й ми дали драпака, бо ледь не наклали в штани». Чи, може, поділиться своїми спостереженнями, як виглядала квартира і які при цьому в нього виникли відчуття? Чи розповість про те, наче хтось за ними спостерігав? Про безпричинний жах, що охопив його, коли вони тільки зайшли. Найменше у світі він хотів почути, що йому на все це відповіли б…

— Добре, — якомога впевненіше сказав Головний і обвів поглядом усіх трьох. — Нічого не сталося, (поки нічого не сталося — може, так?) причин хвилюватися немає. Зараз ми просто перевіримо, що там, а потім швидко завершимо справу. Через п’ять, максимум, сім хвилин уже будемо їхати в машині й розповідати дурні анекдоти.

Головний із задоволенням відзначив, що обличчя у всіх трьох розслабилися, принаймні зник страх. Він повернувся й попрямував до дверей.

За ним пішли інші, мимоволі тримаючи дистанцію в три кроки.